Справа № 2-65/11
2/212/7/14
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2014 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу у складі
головуючого судді ПУСТОВІТ О.Г.
при секретарі Волошиненко С.І.
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Черевика О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ЦГЗК» про зобов'язання працедавця скласти акт про нещасний випадок н виробництві та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «ЦГЗК» про зобов'язання працедавця скласти акт про нещасний випадок н виробництві та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування пред'явленого позову ОСОБА_1 вказав, що він працював у відповідача слюсарем з ремонту рухомого складу локомотивного депо залізничного транспорту.
3 січня 2007 року, з 7 години 30 хвилин він приступив до праці. Біля 9 години 30 хвилин, він зійшов до кабіни тепловозу, де, як пізніше з'ясувалося, був відкритий люк на полозі, який в темряві не було видно.
Провалившись однією ногою у цей люк, він відчув різкий біль, який не проходив. Звернувся до медичного пункту, звідки швидка медична допомога доставила його до КЗ «Міська лікарня № 8», де йому наклали лангет.
На лікарняному він знаходився до травня 2007 року.
З приводу його травмування, відповідач провів розслідування, та відмовився визнавати нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, та склав акт № 2 про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджений 22.02.2007 року.
Позивач вважає, що відповідач ПАТ «ЦГЗК» грубо порушує його права та спричиняє душевні страждання.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги підтримав, та просив їх задовольнити. Представник позивача ОСОБА_2 також просив задовольнити вимоги, викладені в позові.
Представник відповідача ПАТ «ЦГЗК» позов не визнав, надав заперечення в яких вказав, що 03.01.2007 р. ввечері позивачем було надано пояснювальну записку майстру локомотивного депо ОСОБА_5 про те, що він травмувався 03.01.2007 р. о 5.50 під час руху до робочого автобусу.
У своїй позовній заяві (абзац 1 сторінки 4 позовної заяви) він суперечить своїм попереднім поясненням, вказуючи, що «за вимогою працівників відповідача написав, що отримав травму не «по дорозі до автобусу», а «по дорозі на роботу» (що не відповідає дійсності, тому що в поясненнях вказано: «о 5.50. під час руху до робочого автобусу»), маючи на увазі час знаходження в відомчому автобусі (???), де багато людей (при цьому не вказав людей, що були свідками його травмування в автобусі?), через що в цьому разі травма все одно повинна визнаватися виробничою.
Після цього, в абзацах 3-4 сторінки № 2 позовної заяви ОСОБА_1 вказує нову версію травмування, що суперечить двом попереднім поясненням: «нещасний випадок стався із ним, коли він в темряві в кабіні тепловозу виконував роботи і не помітив відкритий люк на підлозі, в який упав та травмувався».
Відповідно до п. 8 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 (надалі - Порядку): «про кожний нещасний випадок потерпілий повинен негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства». У випадку, якщо, нещасний випадок стався із ним в робочому автобусі чи під час виконання ним робіт на тепловозі 0642 «Б», від повинен був повідомити про це керівництво, що ним не було зроблено та підтверджується його поясненнями в протоколі опитування позивача від 26.02.2007 р. При цьому відповідно до сторінки 1 протоколу, позивач вказує, що коли ввечері до нього прийшов майстер ОСОБА_5, він повідомив майстру, що травмувався на роботі, а вже у відповіді на наступне питання на сторінці № 2 вказує, що не повідомляв йому де і коли травмувався.
До того ж, в своїх поясненнях від 12.02.2007 р. позивач намагався ввести в оману комісію з розслідування нещасного випадку на виробництві, вказуючи, що він вийшов на роботу 03.01.2007 р., отримав наряд на роботу на тепловозі 0642 «Б», де з ним і сталася травма. У той же час, відповідно до сторінки 2 протоколу опитування позивача від 26.02.2007 р., а також пояснень майстер ОСОБА_5 від 12.02.2007 р., наряду на виконання робот на тепловозі 0642 «Б» від свого керівництва він не отримував та із ним не погоджував.
У своїй позовній заяві (абзацах 3-4 сторінки № 2) позивач вказував, що при роботі на тепловозі, працюючі в темряві, не знаючи про те, що в кабіні був відкритий люк, провалився в нього ногою і травмувався. Такі твердження суперечать поясненням, наданим робітниками ВАТ «ЦГЗК», і спростовуються наступним: Так, в поясненнях ОСОБА_6 від 12.02.2007 р. вказано, що ОСОБА_6 попереджав ОСОБА_1 про відсутність кількох поликів в кабіні.
Крім того, в кабіні знаходилася лампа, що робила, та її світла вистачало для нормальної роботи в кабіні. Такі обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_6 від 12.02.2007 р. та протоколом його опитування від 15.02.2007 р.
Підтвердженням невиробничого характеру травми є й пояснення слюсаря з ремонту рухомого складу ОСОБА_7 від 17.08.2007 р., відповідно до яких ОСОБА_1 вже о 8.00 годині 03.01.2007 р . шкутильгав і на запитання щодо причин цього, пояснив, що підвернув ногу. До того ж, відповідно до пояснень старшого майстра локомотивного депо ОСОБА_8,
об 11.30 ОСОБА_1 на його запитання, відповів, що отримав травму коли йшов на роботу. Це є доказом того, що ніякої травми позивач об 11.00. на виробництві не отримував, а був травмований до початку роботи, що підтверджує його пояснення від 03.01.2007 р. про травмування по дорозі до робочого автобусу.
Таким чином, очевидні численні розбіжності та зміни своєї точки зору позивачем як в самій позовній заяві, так і в поясненнях, що були надані ним після травми та поясненням, відібраним у робітників ВАТ «ЦГЗК» при розслідуванні обставин нещасного випадку.
Відповідно до листка непрацездатності від 03.01.2007 р. серії ААС № 960064, виданого позивачу за травмою від 03.01.2007 р., причиною непрацездатності є невиробнича травма.
Крім того, для встановлення характеру травми позивача, 14.02.2007 р. було надіслано запити за № 1234/39 Головному лікарю комунального закладу «Міська лікарня № 16» Харченко С.І. та за № 1233/39 Головному лікарю комунального закладу «Міська лікарня № 8» Федіну В.В. На ці запити Головним лікарем «лікарні № 8» було надано довідку, а Головним лікарем «лікарні № 16» - письмову відповідь на запит, в яких вказано, що травма із ОСОБА_1 03.01.2007 р. мала побутовий характер.
Тому ПАТ «ЦГЗК», маючи висновки медичної установи, пояснення позивача від 03.01.2007 р. про невиробничий характер травми, провів розслідування обставин нещасного випадку із позивачем за його заявою від 07.02.2007 р. Розслідування провадилось за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві страхового експерта ОСОБА_11 Комісія дійшла до висновків про невиробничий характер травми, про що склала акт за формою НТ №2 від 28.02.2007 р.
Більш того, позивач приклав до позовної заяви копії виписних епікризів медичних установ, в яких вказано, що травма із ОСОБА_1 мала побутовий характер.
Відповідно до п. 37 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків здійснюють, в тому числі, органи державного нагляду за охороною праці та робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Як вбачається із попереднього пункту заперечень, акт за формою НТ було складено із залученням страхового експерта вказаного Фонду.
Крім того, ВАТ «ЦГЗК» 15.08.2007 р. було отримано припис № 80
Головного державного інспектора Криворізького гірничопромислового територіального управління Дніпропетровської державної гірничотехнічної інспекції у гірничодобувній промисловості Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. В цьому приписі Державний інспектор вказав, що «при розгляді заяви ОСОБА_1 було виявлено випадок невиробничого травматизму 03.01.2007 р.
Таким чином, контролюючим органом було встановлено факт невиробничого травматизму із ОСОБА_1
Тому дії ВАТ «ЦГЗК» по складенню такого акту були законними, через що, вимоги позивача про зобов'язання скласти акт про нещасний випадок на виробництві та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2520 грн. є незаконними та задоволенню у будь-якому разі не підлягають.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши представлені докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ПАТ «ЦГЗК» слюсарем з ремонту рухомого складу (тепловозів) цеху з ремонту складу управління залізничного транспорту.
3 січня 2007 року, з 7 години 30 хвилин позивач приступив до праці. Біля 9 години 30 хвилин, він зійшов до кабіни тепловозу, де, як пізніше з'ясувалося, був відкритий люк на полозі, який в темряві не було видно.
Провалившись однією ногою у цей люк, він відчув різкий біль, який не проходив. Звернувся до медичного пункту, звідки швидка медична допомога доставила його до КЗ «Міська лікарня № 8», де йому наклали лангет.
На лікарняному він знаходився до травня 2007 року.
Відповідно до статті 14 закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності " Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до ч.2 ст. 153 Кзпп України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Ст. 22 Закону України " Про охорону праці " передбачено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Відповідно до вимог ст. 171 Кзпп України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Розслідування та облік нещасних випадків встановлюється Положенням, метою розслідування нещасних випадків на виробництві є встановлення їх причин для того, щоб виключити повторення подібних випадків.
Розслідуванню підлягають усі нещасні випадки, що сталися на виробництві, якщо вони спричинили втрату працездатності працівника не менш ніж на один повний робочий день. Про кожний нещасний випадок сам потерпілий або найближчий свідок (очевидець) зобов'язаний негайно сповістити керівника робіт чи іншу уповноважену особу.
28 лютого 2007 року, комісією, призначеною наказом по ВАТ «ЦГЗК» від 13.02.2007 року за № 220, складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 03.01.2007р. о 09. год. 30 хвил., про отримання травми при виконанні трудових обов'язків, за результатом чого рекомендовано скласти акт по формі НТ ( а.с. 11).
28 лютого 2007 року складено акт № 2 про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з ОСОБА_1 3 січня 2007 року. ( а.с. 13) .
З актів відомо: «Працюючи у денну зміну 03 січня 2007 року з 07.30 год. до 19.30 год., слюсар з ремонту рухомого складу (тепловозів) ОСОБА_1 отримав наряд на ремонт тепловозів 2ТЕ10М № 0648 «Б», 2ТЕ10М № 0077 «А» «Б» та ТЕМ2УМ № 016. Згідно виданого завдання він виконав роботи на тепловозі № 0648 «Б»: зняв та відремонтував дифманометр, перевірив датчик температури, масла, перевірив та поставив РДМ. Далі приступив до робіт на тепловозі № 0077 «А»«Б». Закінчивши роботу на тепловозі № 0077 «А»«Б», ОСОБА_1 спустився з тепловозу і повернувся у відділення контрольно-вимірювальних приладів (КВП).
В цю ж зміну слюсар з ремонту рухомого складу ОСОБА_12 отримав наряд на обслуговування і ремонт тепловозів № 0646 «Б», № 0077, № 016, а слюсар з ремонту рухомого складу ОСОБА_6 отримав наряд на обслуговування в ремонт тепловозів № 0648, № 0077, № 0646 «Б», № 0642 «Б». Під час обслуговування тепловозу 2ТЕ10М № 0643 «Б» ОСОБА_6 виявив витік повітря в трубопроводі під пультом керування в кабіні машиніста тепловозу, про що він повідомив ОСОБА_1 зайшовши у відділення КВП.
ОСОБА_1 за самостійним рішенням, відклавши роботу по тепловозу № 016, приблизно о 09.20 год., пішов до тепловозу № 0642 «Б». При підйомі на тепловоз № 0642 «Б» ОСОБА_6 попередив ОСОБА_1, що в кабіні машиніста тепловоза зі сторони машиніста та біля компресора в настилі полу відсутні з'ємні люки. Після цього ОСОБА_6 спустився з тепловозу та зайнявся іншою роботою.
Приблизно об 11.00 год. слюсар з ремонту рухомого складу ОСОБА_12 піднявся до тепловозу № 0642 «Б» для того, щоб дізнатися, чи не потрібна ОСОБА_6 допомога по ремонту тепловозу. Зайшовши до кабіни машиніста він побачив ОСОБА_1, який стояв лівою ногою на полку, а правою ногою на трубопроводі нижче полка, приблизно на 0,3м., і закінчував роботи. ОСОБА_1 сказав ОСОБА_12, що підвернув ногу та поскаржився на біль в нозі і самостійно піднявся, вийшов з кабіни, спустився з тепловозу і пішов. Від запропонованої ОСОБА_12 допомоги ОСОБА_1 відмовився. Через деякий час ОСОБА_6 зайшов до відділення КВП і побачив ОСОБА_1, який сидів на стільці.
Пізніше в.о. начальника цеха з ремонту рухомого складу Муратов А.В. по телефону дав вказівку ОСОБА_1 принести йому в кабінет книгу ремонтів тепловозів. Коли ОСОБА_1 приніс цю книгу, Муратов А.В. помітив, що той накульгує і запитав, що трапилось. ОСОБА_1 відповів, що по дорозі на роботу о 05.50 год., коли йшов до автобусу, то підвернув ногу, а тепер вона почала боліти сильніше. Муратов А.В. направив ОСОБА_1 до медичного пункту, де зі слів ОСОБА_1 була зареєстрована побутова травма. В цей час з медичного пункту везли до 16-ї лікарні хворого, і медсестра запропонувала ОСОБА_1 підвезти його до лікарні. О 13.00 год. ОСОБА_1 зайшов до приміщення нарядної, розписався в книзі нарядів і на машині швидкої допомоги поїхав до травматичного пункту 8-ї міської лікарні. Після обстеження та отримання медичної допомоги в 8-ій міській лікарні ОСОБА_1 самостійно відправився додому.
Після зміни 03.01.07 р. майстер локомотивного депо ОСОБА_5 поїхав додому до ОСОБА_1 для з'ясування причин і наслідків травми. На що ОСОБА_1 письмово пояснив, що підвернув праву ногу о 05 год. 50хв. 03.01.07 р. під час пересування з дому до робочого автобусу за місцем проживання. Про травму на роботі одразу не повідомив, повідомив пізніше близько 12 год., коли стан правої ноги погіршився. В зв'язку з вище вказаним керівництво цеху з ремонту рухомого складу та УЗТ про травму не повідомляло і розслідування не проводило.
Подія, що призвела до нещасливого випадку: під час пересування (1201).
Причини нещасного випадку: особиста необережність потерплого (170).
Наслідки нещасного випадку: часткове пошкодження зовнішнього бокового зв'язку правого гомілко ступневого суглобу. Знаходиться на амбулаторному лікуванні в 16 міській лікарні.
Перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння: тверезий (123).
Висновок комісії: нещасний випадок стався внаслідок особистої необережності ОСОБА_1».
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до клопотання позивача по справі, для з'ясування обставин по справі та прийняття обґрунтованого та законного рішення, судом, у відповідності до ст.. 293, 294 ЦПК України, проведена судово-медична експертиза, відповідно до висновків якої ОСОБА_1 отримав такі ушкодження: надрив зовнішньо-бокової зв'язки правого гомілко ступного суглобу (діагностовано 03.01.07р.), і частковий розрив м'язової частки правого Ахіллового сухожилля (діагностовано 02.02.07р.).
З такими ушкодженнями, якщо вони виникли о 05.30 год., виконувати дії, вказані в акті, формі Н-5, в період з 09.20 годин до 11.00 годин 03.01.2007 р. ОСОБА_1 НЕ МІГ, крім надзвичайних випадків (шок, небезпека життю, намір приховати факт травми).
На підставі вивчення наданих медичних документів, матеріалів цивільної справи з приводу травмування гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та у відповідності поставленим на вирішення питанням, комісія експертів приходить до підсумків:
Згідно аналізу наданої медичної документації (амбулаторна картка, історії хвороби), даних актів форми Н-5, Н-Т (а.с. 8-15), комісією експертів встановлені ушкодження: надрив зовнішньо-бокової зв'язки правого гомілко ступного суглобу (діагностовано 03.01.2007р.) і частковий розрив м'язової частки правого ахіллового сухожилля (діагностовано 02.02.2007р.).
Виявлені ушкодження призводять до обмеження рухів у правому гомілко ступному суглобі, обмежуючи працездатність потерпілого. Дані травматичні зміни, зазвичай, помітні сторонніми людьми.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 стосовно отримання травми саме в період виконання трудових обов'язків.
В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявність моральних страждань з приводу отримання травми та відмови у складанні Акту про нещасний випадок на виробництві.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Конституції України, ст.ст. 153, 172 Кзпп України, ст. 14 закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності ", ст.. 22 Закону України " Про охорону праці ", Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, - суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до ПАТ «ЦГЗК», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про зобов'язання працедавця скласти Акт про нещасний випадок та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Зобов'язати ПАТ «ЦГЗК» скласти Акт по формі Н-1 про нещасний випадок - травмування, що встався о 09-30 годині 3 січня 2007 року на ПАТ «ЦГЗК» з ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЦГЗК» на користь держави судовий збір в сумі 107 гривень 30 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу.
Суддя: О. Г. Пустовіт
