Жилищный адвокат

Видавець Дмитро САПІГА: "Він редагував твори лауреатів Нобелівської премії"

    Видавець Дмитро САПІГА: У рідному селі Яворові, що заховалося в перелісках між Гошовом і Долиною, що на Івано-Франківщині, казали по-різному. І навіть так: що будемо побиватися за якогось москаля…

    Здібного хлопця разом із братом вивезли з Галичини, охопленої полум’ям Першої світової, кубанські козаки, які займали наступальні позиції в районі прикарпатського села і подружилися з яворівськими селянами. Козачому офіцерові довірили двох хлопчаків із багатодітної сім’ї газди Юрія Івановича Коляджина, з роду спадкових війтів, свого часу власника млина і тартака (матір хлопець втратив чотирирічним). Батько, маючи гімназійну освіту, знався на економіці й агротехніці, володів п’ятьма іноземними мовами, тож будь-що прагнув віддати здібного сина в науку.

    Коли наприкінці 2005-го стараннями родички Степана Коляджина Ганни Олексіївни Коляджин-Бойків за підтримки Івано-Франківської облдержадміністрації у Всеукраїнському державному багатопрофільному видавництві «Каменяр» до 105-ї річниці з дня народження талановитого українського літератора вийшла пам’ятна збірка «Степан Коляджин — у власних творах, спогадах, у своїй рідні», стався творчий та науково-історичний вибух для еліти краю. Викладачка Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Марія Федунець на обласній науково-практичній конференції, присвяченій життю і творчості «покладистого і талановитого редактора» всесоюзного і найавторитетнішого на той час московського «Держлітвидаву», назвала працю Ганни Коляджин-Бойків гідною наукового визнання.

    Про те, як Степан Коляджин через понад століття повертається на батьківщину (на Кузьмінському кладовищі Москви не вдалося, на жаль, тепер знайти навіть його могилу), розмовляємо з директором Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва «Каменяр» редактором книжки про С. Коляджина Дмитром САПІГОЮ.

    — Дмитре Івановичу, відомий такий крилатий вислів: «Нашого цвіту по всьому світу». Це добре чи зле, що той цвіт розсипаємо? І як у цьому сенсі доля 14-річного біженця з Галичини, так було написано в його атестаті, виданому Степанові Коляджину Єкатеринодарським першим вищим початковим училищем, куди спершу був прилаштований, вочевидь, козацьким офіцером?

    — Якось великого римського полководця запитали, чи він знає ще когось, собі рівного. І він, вказавши на шевця поруч, відповів: «Ось він, тільки не трапилося йому того щасливого випадку проявити свої здібності». Коляджину трапилося: здобув фах за покликанням — закінчив як державний стипендіат факультет мови, літератури і матеріальної культури Ленінградського держуніверситету. Пройшов величезний життєвий вишкіл: з 9 років — слуга яворівського шваба, згодом змащувач коліс і прокатник вагонеток на краснодарських підприємствах, збирач членських профвнесків, інспектор праці і секретар обласного правління профспілок «Нархарчу». Він навчився трепетно ставитися до людей і слова.

    А головне, все це були здатні відчути і поцінувати талановиті люди, в оточення яких він потрапив і продовжував професійно й інтелектуально зростати: Костянтин Симонов, Сергій Михалков, Юрій Олеша, Борис Пастернак, з якими дружив і з якими доля його зводила у видавництві «Мистецтво», «Держлітвидав». В останньому працював 33 роки, став популярним редактором, класиком редагування. Інакше не йому доручили б доводити до відповідних літературних, мовних і навіть сюжетних кондицій твори Михайла Шолохова — редагував 8 його томів, та Бориса Пастернака, зокрема й ті обох авторів, які здобули найпрестижнішу світову премію.

    Подумайте: хлопчина з далекого галицького села, де була початкова школа і кількадесят книжок товариства «Просвіта», досяг глибин літературного слова і редагував твори лауреатів Нобелівської премії, півсотні класиків радянської літератури, перекладав з української, білоруської, болгарської — редагував твори Вазова і Мінкова.

    — А особисте життя в нього так і не склалося?

    — Це правда. Завжди поривався на батьківщину, та покинути коло друзів, улюблену роботу не так просто.

    — Щоб стати чужим серед своїх зі свого серед чужих?..

    — До речі, Коляджин був знайомий з моїм попередником — директором видавництва Петром Інгульським, згадка про якого є на сторінках книжки, впорядкованої Ганною Коляджин-Бойків. Тож доля, можливо, приводила Коляджина і ось сюди, де ми з вами розмовляємо. Побутові негаразди, сімейна невлаштованість прискорили хворобу легень — помер 59-річним від туберкульозу, вважайте, на трудовому фронті.

    Війна вдруге не обминула його долю. Під час Другої світової мав бронь від участі у воєнних діях як цінний фахівець у «галузі оборонної літератури». Бомба влучила в його помешкання, коли розвантажував на залізниці вагони, — згорів увесь його 25-річний творчий доробок: поезія, проза, драматичні твори, які ставили на сценах багатьох театрів. Нині послуговуємося обгорілим поетичним записником і кількома п’єсами з понад десятка, написаних у співавторстві зі Всеволодом Лебедєвим. Степан Коляджин перекладав і редагував видання творів Лесі Українки, Павла Тичини, антології української прози і поезії, дружив з Олександром Довженком і подарував йому сорочку, вишиту в Яворові.

    — Ви якось сказали, що праця видавничих редакторів у нас здебільшого не зауважувана і зовсім не поцінована, а праця Коляджина — класика редагування для України й Росії?

    — Так, бо редактора виковує не лише хороша вища освіта, а й фундаментальне пізнання життєвих університетів, особиста творча практика: якщо сам не пишеш, не відчуваєш іншого автора, та ще талант. То зрозуміло, чому учасники науково-практичної конференції, присвяченої Степану Коляджину, ініціювали через Всеукраїнське товариство «Просвіта» звернення до уряду і Верховної Ради на законодавчому рівні встановити в країні премії імені Степана Коляджина в галузі книговидавничої справи. Нині його земляки клопочуться про присвоєння Долинській районній бібліотеці його імені.

    — У книжці про Степана Коляджина побачила лист, у якому він виважено і послідовно об∂рунтовує незгоду з процедурою і якістю редагування творів Михайла Шолохова, висловлюється проти формальності ролі «спостерігача», чи то пак — ведучого процесу видання творів класика, яку йому доручили. Йдеться зокрема про відсутність контактів з автором. У цьому зв’язку цікавий аргумент до дискусії: чи існував Шолохов як особистість. У тому сенсі цікава зустріч Степана Юрійовича зі Сталіним з приводу редагування творів метра.

    — Можу сказати, судячи з оригіналів відредагованих ним рукописів, які доводилось бачити: Коляджин настільки був переконливим і знавцем своєї справи, що зумів навести аргументи щодо необхідності не вихолощувати «глибинну правду життя» з «Тихого Дону», яку любив Шолохов, навіть для Йосифа Сталіна. Є така думка, що не без участі цього мудрого галичанина в романі, відзначеному Нобелівською премією, з’являються розділи про те, як кубанські козаки воюють на Галичині: у 1915 році — полк, у якому служить Григорій, доходить до Рівного.

    Щодо автентичності Михайла Шолохова, то, за спогадами тодішнього головного редактора московського «Держлітвидаву» Олександра Пузикова: «Шолохов вельми вибірково і, бува, навіть несподівано прикипав до людей. Він добре пам’ятав усіх своїх редакторів. Тепло він згадував передчасно померлого від туберкульозу редактора видавництва Коляджина». Отже вони бачились і співпрацювали.

    — Чи є архівні документи, які б засвідчили його редакторську працю?

    — Найперше каталог видавництва 1930—1960-х років. На щастя, він зберігся в Івано-Франківській обласній науковій бібліотеці, також листи, які зібрала Ганна Коляджин-Бойків, а ще більше документів є в Краснодарському, Московському і Ленінградському архівах, які чекають свого дослідника.

    — Що стало тою «чекою», яка призвела до такого несподіваного літературного вибуху інформації про талановитого редактора з прикарпатського села?

    — Здорові професійні та родинні амбіції вчительки з Яворівської школи. Ганна Коляджин-Бойків, керуючись глибоким патріотизмом, вирішила повернути пам’ять про свого родича в рідний край, в українське середовище. Прийшла у видавництво «Каменяр» зі сценарієм шкільного літературного вечора про свого родича і земляка. Саме звідси почалося повернення зі світів ще одного українського імені на рідні терени — імені Степана Коляджина.

    Ольга ЛОБАРЧУК для «Урядового кур’єра»

    ДОСЬЄ «УК»

    Урядовий Кур'єр

    Рейтинг: 4.7/5, основан на 25 голосах.


    Вам это будет интересно:

    Приговор по делу Макар

    Государственное обвинение озвучило приговор поделу Оксаны Макар. Подсудимому Евгению Краснощеку просят назначить три тюремных срока, включая пожизненное заключение. 30октября, впервый день прений ...

    «Законы 16 января» официально утратили силу

    1 февраля 2014 года официально был опубликован Закон№ 732-VII «О признании утратившими силу некоторых законов Украины» (соответствующий законопроект № 4007-у был принят 28 января), отменяющий ...

    Щодо застосування листа самооцінки організацій з ТО, Державна авіаційна служба України

    Керівникам організацій з технічного обслуговування (Part-145) З метою упорядкування процедур сертифікації організацій з технічного обслуговування (далі — ТО) за Правилами схвалення організацій з ТО (Part-145) ( z0591-10 ) (далі — Правила) на виконання положень пунктів 2.3.5 (145.B.20) та 2.3.8 (145.B.35) цих Правил даним листом надаються роз'яснення щодо застосування листа самооцінки організацій з ТО.

    Про затвердження Порядку участі у проведенні і фінансуванні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України навчання і підвищення кваліфікації з питань охорони праці, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

    Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2013 р. за № 550/23082 Про затвердження Порядку участі у проведенні і фінансуванні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України навчання і підвищення кваліфікації з питань охорони праці

    Консультации по недвижимости
    Адвокат по ЖКХ
    Рекомендовано !
    Киевские судебные решения

    №910/22831/14

    Судья: Васильченко Т.В.
    07.01.2015

    №757/24024/14-ц

    Судья: Цокол Л. І.
    07.01.2015
    Новости жилищных адвокатов
    Упрощено таможенное оформление для товаров, которые ...

    Упрощено таможенное оформление для товаров, которые не содержат озоноразрушающих веществ Отныне для субъектов хозяйственной деятельности, импортирующих и экспортирующих товары, в которых отсутствуют озоноразрушающие вещества, их таможенное оформление осуществляется без лицензии. ...

    На Черкащині працівники ДАІ затримали автомобіль ...

    На Черкащині працівники ДАІ  затримали автомобіль з 170 літрами прозорої рідини невідомого походження Днями, близько восьмої години ранку, під час несення служби на стаціонарному посту Золотоноша, інспектори взводу із забезпечення супроводження відділу ДАІ з обслуговування міста Черкаси, зупинили ...

    На Київщині нетверезий водій збив пішоходів та ...

    На Київщині нетверезий водій збив пішоходів та зник з місця ДТП Днями, близько о 20-й годині, в місті Васильків, невстановлений водій, керуючи автомобілем МОСКВИЧ 412, допустив наїзд на 27-річну місцеву мешканку та з місця пригоди зник. Жінка переходила проїзну ...

    Об Адвокате
    Друзья класс!!! Все что вы делаете для нас очень важно!!!

    Ваш интернет проект не друг - этот интернет портал, - родственник для всех, кто живёт видеоидеями!

    Да, тут много полезной информации. Огромнейшее спасибо. Очень благодарны! Ребята - действительно молодцы.
    Публикации о недвижимости
    О налогообложении операции с недвижимостью ...

    О налогообложении операции с недвижимостью в Украине Сегодня, как и после принятия нового налога на недвижимость, эта тема широко обсуждается среди всех заинтересованных в этом ...

    Что лучше агент по недвижимости или адвокат

    Что лучше агент по недвижимости или адвокат Разграничение полномочий риелтора (агента), нотариуса и адвоката по вопросам недвижимости.

    fd88152c669729fa70f5fe095f45fa66