Новий КПК декларує повагу до прав і обов’язків професійних журналістів
Великий польський письменник-сатирик і афорист Станіслав Єжи Лец, народжений, до речі, у Львові, якось записав у своїх «Непричесаних думках»: якщо незнання законів не звільняє від відповідальності, то хоча б обізнаність з ними нерідко дає змогу цієї відповідальності уникнути. Не будемо зараз гадати, наскільки така сентенція доречна з юридичної точки зору, але вона з повним правом могла б стати гаслом компанії з вивчення положень нового Кримінального процесуального кодексу. І не стільки тими, кому досконало знати закон велить професійний обов’язок, скільки широкими, як колись казали, верствами населення, бо означений Кодекс так чи інакше зачіпає багато сфер нашого життя-буття.
Без правового всеобучу не обійтися
Прикметно, що одними з перших «цивільних» дослідників нового КПК стали колеги-журналісти. Воно й зрозуміло, бо через специфіку своєї роботи нашому брату часто доводиться мати справу з матеріалами кримінально-процесуального характеру. А іноді буває й так, що з незалежних від нас причин суб’єктами цих процесів стаємо й ми самі. У зв’язку з цим добрим словом слід згадати утворену розпорядженням глави держави влітку минулого року Міжвідомчу робочу групу з аналізу стану дотримання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів, до складу якої увійшли представники Адміністрації Президента, Верховної Ради, Генпрокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Управління державної охорони, голови Національної спілки журналістів і Держкомітету з питань телебачення та радіомовлення, а також низки громадських організацій, включаючи Інститут масової інформації, «Репортери без кордонів», ГО «Телекритика» тощо.
Головне завдання групи — сприяти порозумінню в роботі мас-медіа і правоохоронних органів. Приміром, на засіданнях обговорюються найактуальніші питання діяльності журналістів в Україні, працівники ГПУ та МВС розповідають про розслідування найбільш резонансних злочинів і про перебіг розгляду звернень щодо порушення прав представників засобів масової інформації. Віднедавна журналісти з правоохоронцями почали спільно напрацьовувати спеціальні інструкції, які повинні налагодити співпрацю органів внутрішніх справ зі ЗМІ, а з середини листопада в кількох областях розпочато серію тренінгів у рамках проекту «Сприяння вдосконаленню практики взаємодії між правоохоронними органами та працівниками ЗМІ».
Днями в Укрінформі за сприяння Міжвідомчої групи відбувся «круглий стіл» на тему «Новий Кримінальний процесуальний кодекс і права журналістів». Відразу скажемо, що якихось особливих новацій в цьому плані не з’явилося —скажімо, санкції статті за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів чи переслідування за виконання ними своїх професійних обов’язків, за критику залишилися незмінними. Втім, законодавець певні преференції працівникам преси все-таки надав, про що присутнім докладно розповіли такі авторитетні коментатори, як заступник начальника Головного слідчого управління МВС України Олег Татаров і заступник начальника Головного управління нагляду Генпрокуратури Андрій Бакай.
Зокрема, згідно зі ст. 65 КПК журналісти не можуть бути допитані як свідки про відомості, що містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації. Новий кодекс також передбачає охорону журналістських джерел інформації, обмежуючи доступ до речей і документів, що містять надану їм або виданню загалом таку інформацію за умови нерозголошення авторства або джерела (ст. 162). Лише суд може дозволити проведення обшуку в журналіста чи в редакції, і то якщо встановить, що потреба суспільства в розкритті злочину переважає інтерес цього самого суспільства в отриманні якомога повнішої інформації від журналіста чи ЗМІ в цілому.
Робота у кожного своя, зате мета спільна — порядок у державі. Фото Володимира ЗAЇКИ
Головне — порозумітися
За ст. 214 КПК всі без винятку заяви чи повідомлення про ознаки протидії професійній діяльності журналіста слідчий мусить одразу внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати провадження. «Одразу» означає що не пізніше 24 годин з моменту отримання відповідної інформації, після чого має розпочатися весь комплекс слідчих дій, не чекаючи результатів дослідчої перевірки, на яку до набуття чинності новим кодексом відводилося 10 діб. До речі, особа, яка заявляє, відразу отримує талон про те, що в неї заяву прийняли. Якщо з якихось причин цю заяву не внесуть до Єдиного реєстру, заявник може згідно зі ст. 303 звернутися до слідчого-судді і оскаржити дії правоохоронного органу. Тоді за рішенням судді МВС буде зобов’язане діяти за встановленим порядком — зареєструвати повідомлення і розпочати досудове розслідування.
Варто зазначити, що новим кодексом змінюються підходи до проведення процесуальних дій. Скажімо, раніше всі заходи, що обмежують права суб’єктів кримінального провадження, могли застосовуватися частково за рішенням самого слідчого, частково прокурора, а деякі лише за рішенням суду — приміром, утримання під вартою. Нині абсолютно всі ці дії, навіть підписка про невиїзд, будуть застосовуватися виключно з дозволу слідчого-судді. Як до однієї сторони провадження, так і до іншої.
Законодавець у ч. 2 ст. 328 КПК також передбачив пріоритетне право представників ЗМІ бути присутніми на судових засіданнях , прирівнявши їх до близьких родичів і членів сімей обвинуваченого чи потерпілого. Додамо лише, що для проведення фото- відеозапису, трансляції судового засідання по радіо і телебаченню, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури потрібна відповідна ухвала суду, що враховує думки сторін та можливість проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.
Журналіст — професія відповідальна
Отже, службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі. Само собою, норми професійної етики вимагають від журналіста поваги до гідності людини, її права на приватне життя. Працівник ЗМІ повинен зберігати в таємниці відомості про особу, яка за умови нерозголошення її імені надала інформацію або якісь інші матеріали, а збирати якісь конфіденційні дані лише з дозволу та в режимі, встановленому особами, яким вони належать.
— Хочу нагадати колегам, що, крім встановленої КПК відповідальності за перешкоджання діяльності журналіста і його переслідування, Закон «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів» прирівнює відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв’язку з виконанням ним професійних обов’язків або створення перешкод його службової діяльності до відповідальності за скоєння таких же дій проти правоохоронців, — зазначає президент Асоціації медіа-юристів, головний юрисконсульт НСЖУ Тетяна Котюжинська. — Працівники преси намагаються застосовувати ці норми для захисту свого права на професію, але без доброї волі правоохоронних органів передбачені законодавчі механізми повною мірою не запрацюють. Діалог з правоохоронцями виявляє проблемні питання, щодо яких ми готові ініціювати зміни до законодавства, але, з іншого боку, хочеться бачити більше практичних зусиль у встановленні і покаранні осіб, які перешкоджають журналістам у їхній роботі.
Тим паче, додамо вже від себе, що коли за старим КПК оскаржити можна було тільки дії слідчого і прокурора, то тепер — і їхні рішення чи бездіяльність.
ДОСЛІВНО
Статтею 303 Кримінального процесуального кодексу визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а саме:
— бездіяльність слідчого, прокурора, що проявилася у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру, у неповерненні тимчасово вилученого майна, а також при ігноруванні інших процесуальних дій, обов’язкових до виконання у визначений КПК строк;
— рішення слідчого чи прокурора зупинити досудове розслідування або кримінальне провадження;
— рішення цих же посадових осіб про відмову у визнанні потерпілим;
— рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора при застосуванні заходів безпеки;
— відмова слідчого чи прокурора в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі й негласних;
