У Яганівській сільській раді Липоводолинського району, єдиній на Сумщині, всі 12 депутатів — представниці прекрасної статі
Олександр СУМСЬКИЙ для «Урядового кур’єра»
Завітавши до Яганівки — крайньої південно-західної точки Сумщини, що майже за 130 кілометрів від обласного центру,— одразу помічаєш дві особливості. По-перше, пункт, мов писанка, — чистий, доглянутий, світлий. По-друге, уздовж центральної вулиці, яка, власне, і визначає обличчя села, акуратно вишикувалися численні трактори, комбайни, автомобілі, що є приватною власністю селян, а побіля техніки — купи всілякого брухту. Останній ніхто не поспішає здавати на приймальні пункти: мовляв, то вже останнє діло, бо залізо знадобиться і в домашньому господарстві.
Неважко зробити подвійний висновок на користь місцевих як жінок, так і чоловіків. Перші створюють тепло і затишок, другі — достаток, упевненість, стабільність. Ідилія? До певної міри — так.
Для яганівських жінок-депутатів немає проблем, яких не можна розв’язати. Фото Володимира КОВАЛЕНКА
Замість «я» — тільки «ми»
Сільський голова Микола Ізюменко з тих керівників і господарників, які не кидають слів на вітер. У розмові ретельно добирає якомога точніші слова, мовби виважуючи і перевіряючи їх перед тим, як вимовити. До того, що він сам-один у жіночому гурті, ставиться по-чоловічому і по-філософськи. Мовляв, така вже в нього доля.
«А знаєте, чому в нас усе ладиться і немає жодних протистоянь? —перепитує співрозмовник. І сам же відповідає: — Тому, що на першому місці слово «ми», а вже потім «я». Це викликано тим, що наша сільська рада дуже маленька, тож і тримаємося гурту. Бо знаємо: разом завжди легше вистояти. Пам’ятаєте притчу про віник, який пробували переламати? Отож».
Цікава подробиця. У Яганівці сьогодні проживають 187 селян, а в сусідній Грабщині — 252. За логікою «столиця» повинна бути там, де більше людей. Але, як говорять селяни, ніхто й не думає перетягувати на себе соціальну, фінансову чи ще якусь іншу «ковдру». Господарська увага надається рівномірно обом населеним пунктам. Ось тільки Бугаївці не пощастило — нині там мешкають усього 20 селян, хоча й вони під наглядом і опікою.
Розповісти про всі корисні справи і починання сільського «парламенту» — це все одно, що спробувати одним махом прочитати книжковий фоліант на тисячу сторінок. Адже депутатами вони щонайменше друге скликання — як, наприклад, учителька Людмила Котова та соціальний працівник Людмила Коновал. А ось секретар виконкому сільради Валентина Процун, ветеран — медик Наталія Роменець, завідуюча бібліотекою Світлана Коновал та головний бухгалтер сільської ради Валентина Клешньова у депутатах з 1995 року. До речі, саме тоді Миколу Ізюменка вперше обрали сільським головою.
Звідтоді депутатський корпус і розпочав писати багатогранний корисний літопис. Газифікація сіл, підготовка проектно-кошторисної документації на прокладання доріг, що триває зараз, турбота про поліпшення медичного обслуговування, соціально вразливі категорії населення — ці та десятки інших питань не тільки на ретельному контролі, а й неухильно вирішуються. Яганівська сільська рада займає лідируючі позиції з більшості соціально-економічних показників не тільки в районі, а й в області. Для місцевих селян немає проблем, перед якими доводиться «капітулювати», — неодмінно прагнуть, щоб їх ставало менше.
А що стосується порядку на території, то сподіваються виключно на власні сили і руки. Як тільки приходить весна, всі дружно беруть щітки, відра — і білять дерева, бордюри, паркани…
Коли ж відчули, що потребує підтримки будинок культури, теж організували справжню толоку. Менш як за місяць приміщення було не впізнати ні зовні, ні зсередини. Щоправда, як зізналися жінки, до роботи довелося залучати і чоловіків — без їхніх дужих рук аж ніяк.
Стать — слабка, а силу має
Аби мати більш-менш повне уявлення про Яганівку, Микола Васильович разом з жінками — депутатами взялися провести міні-екскурсію. Спершу завітали до навчально-виховного комплексу, де директором Катерина Гаркава. Водночас вона — заступник сільського голови з виконавчої роботи. Розповіла, що зараз тут навчаються 14 хлопців і 24 дівчини (відчутна перевага останніх!), ще дев’ятеро — дошкільнята. Загалом же на території сільської ради майже 90 дітлахів, з яких близько третини — дошкільного віку.
Повноцінно працює фельдшерсько-акушерський пункт, яким завідує Наталія Гаврющенко. Заклад укомплектований трьома медичними працівниками — вони надають селянам необхідну первинну допомогу.
А коли завітали до будинку культури, то завідуюча Олена Симоненко (до речі, депутат районної ради) почала так захоплено розповідати про художню самодіяльність, що не втрималася — разом з іншими учасницями фольклорного ансамблю заспівала пісню про рідне село. Мовляв, краще раз почути, аніж…
Уважний читач помітив, що майже на всіх ключових посадах у селі працюють жінки. Воістину рідкісний випадок, коли чоловіки відіграють дещо іншу роль. Однак це зовсім не означає, що вони позбавлені тієї споконвічної місії, що їм відведена. Як підсумувала Олена Вікторівна, їхні чоловіки завжди залишаються чоловіками: вони опора для дружин і дітей.
