АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/5675/13 Головуючий у 1-й інстанції - Решетнік М.О.
Категорія - 5 Доповідач - Міхеєва В.Ю.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 липня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2012 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за частку у праві спільної власності,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на неможливість спільного проживання з відповідачем через зловживання ним спиртними напоями та протиправну поведінку відносно неї та дітей та неможливість виділу в натурі частки домоволодіння та просила стягнути з відповідача на її користь вартість належної їй 1/2 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 400000 грн. та визнати за відповідачем право власності на зазначену частину домоволодіння.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2012 року позовні вимоги були задоволені, припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину домоволодіння та визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в цілому. Стягнуто з відповідача на користь позивачки компенсацію 1/2 частини домоволодіння в сумі 206386 грн. та на повернення судових витрат 2000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що сторони з 02 вересня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2011 року (а.с.7,102).
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8,9).
В період шлюбу позивачка та відповідач згідно Договору дарування від 25 грудня 2003 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 6207, зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно 19 квітня 2004 року, стали власниками по 1 / 2 частині домоволодіння АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 490 кв.м. Самовільно зайнято землі 2 кв.м та складається: А-1 житловий будинок житловою площею 35,7 кв.м; В- сарай; Г- гараж; Д- убиральня; Е- теплиця; Ж- теплиця; 1-4,І споруди, мостіння (а.с.22,23).
Згідно з роз'ясненнями постанови пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним входом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовану квартиру.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст. 364 ЦК України, керувався висновками судової будівельно-технічної експертизи № 1325/1326-11 від 22 червня 2012 року щодо неможливості виділу в натурі 1/ 2 частини домоволодіння та щодо вартості спірного майна (а.с.77-87), врахував згоду позивачки на отримання компенсації та дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення права власності ОСОБА_2 на її частку у спірному домоволодіння та стягнення з відповідача на користь позивачки відповідної грошової компенсації.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки суд дійшов його при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, що у відповідності з п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України при розгляді справ про виділ частки з майна, що є спільною частковою власністю, і стягнення компенсації, обов'язковою умовою призначення компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки. При цьому згода інших співвласників на такий виділ не є обов'язковою, як і залежність від мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ. Проте значення мають мотиви, з яких інший співвласник не погоджується сплатити компенсацію.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на ті обставини, що домоволодіння після набуття ним з позивачкою права власності на нього, було частково перебудовано, у зв'язку з чим змінилася його площа, крім того, він не чинить ніяких перешкод у здійсненні позивачкою права власності щодо належного їй майна, не оспорює та визнає її право на 1 / 2 частину домоволодіння.
Доводи відповідача щодо перебудови домоволодіння та переобладнання будинку підтверджуються висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1325-1325-11 від 22 червня 2012 року (а.с.79).
Суд першої інстанції зазначеним обставинам оцінки не дав, всупереч вимогам ст. 213 ЦПК України належних обґрунтувань своїм висновкам у рішенні не навів.
Ст. 364 ЦК України передбачає право співвласника на виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, у тому числі і на отримання за його згодою грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки за умови укладання договору у письмовій формі, який підлягає нотаріальному посвідченню.
Правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників за рішенням суду регулюються ст. 365 ЦК України, на яку позивачка у своїй позовній заяві не посилалася.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного сду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації за частку у праві спільної власності відмовити у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржно шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
