АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/8362/12 Справа № 2-2317/11 Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко І.Ю. Доповідач - Болтунова Л.М. Категорія 57
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Болтунової Л.М.
суддів: Тамакулової В.О., Козлова С.П.
при секретарі: Бабенко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 подвійний розмір завдатку в загальній сумі 991 070 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачки відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з*ясовані обставини та невірно застосовані норми матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача і просила визнати договір, укладений між ними у формі розписок від 05.03.2008 року та 25.04.2008 року -договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а також визнати дійсним цей договір та визнати за нею право власності на спірну квартиру. ( а.с.7)
У подальшому, в ході розгляду справи, ОСОБА_3 уточнила свої вимоги і просила стягнути з відповідача на відшкодування вартості ремонтно-оздоблювальних робіт в спірній квартирі 108 856,40 грн. та на підставі розписок 62 000 доларів США, що еквівалентно 496 000 грн. у подвійному розмірі, як завдаток (а.с.28)
Розглядаючи спір по суті, судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2008 року відповідачем була видана розписка про отримання від позивачки 30 000 доларів США в якості завдатку за продаж належної йому квартири АДРЕСА_1 а 25 квітня 2008 року - розписка про одержання 32 000 доларів США за продаж вказаної квартири позивачці.
Задовольняючи позовні вимоги частково, районний суд прийшов до висновку, що між сторонами було укладено договір завдатку, у формі розписок на загальну суму 62 000 доларів США, а оскільки з вини відповідача у подальшому не був укладений договір купівлі-продажу, то було стягнуто завдаток у подвійному розмірі - 991 070 грн., керуючись ст. ст. 570,571 ЦК України.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Апеляційним судом встановлено, що згідно розписки від 05 березня 2008 року з метою укласти у подальшому договір купівлі-продажу позивачка передала відповідачу 150 000 грн. Цю суму вони визначили як завдаток. В подальшому договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було.
Частиною 1 ст. 570 ЦК України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Таким чином, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.
Однак, договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був в зв*язку з чим відсутні підстави вважати передані позивачкою кошти завдатком.
Законодавець встановив, що в такому випадку вони є авансом (ч.2ст.570 ЦК України).
Оскільки, виходячи із встановлених обставин, правова природа отриманих відповідачем коштів визначена законом, то те, що сторонами ці кошти вказані завдатком правового значення не має і не може тягти за собою наслідків, передбачених ст. 571 ЦК України.
Тому неможливо погодитись з висновком районного суду про те, що спір мав вирішуватись на підставі цієї норми.
Що ж стосується ст. 570 ЦК України, то, як зазначено, нею визначена лише правова природа переданих позивачкою і отриманих відповідачем грошей.
Помилково суд першої інстанції визначив і суму, яка підлягає стягненню, так як в розписці від 05.03.2008 року вказано про отримання відповідачем 150 000 грн., що є еквівалентно 30 000 доларів США, а не навпаки, як зазначено судом в судовому рішенні, і що суперечить, як первісному , так і уточненому позову ОСОБА_3 ( а.с.5, 26)
Крім того, безпідставно судом першої інстанції була стягнута з відповідача сума 32 000 доларів США, як завдаток за розпискою від 25.04.2008 року, оскільки, як видно з матеріалів справи, проти чого не заперечували сторони, дані грошові кошти позивачкою були передані відповідачу, як остаточний розрахунок за відчужувану останнім спірну квартиру, а тому на думку колегії суддів, дані правовідносини повинні регулюватися іншими нормами чинного законодавства, оскільки ця сума не являється ні завдатком, ні авансом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а з відповідача на користь позивачки повинно бути стягнуто 150 000 грн. авансу, в решті позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 991 070 грн. завдатку змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аванс в розмірі 150 000 грн., а також судовий збір -1 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 8,50 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді:
