Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
№ 22ц/778/2995/13 Головуючий у 1 інстанції: Міщенко Т.М.
Суддя-доповідач Дзярук М.П.
УХВАЛА
Іменем України
21 серпня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Кочеткової І.В.
Суддів Дзярука М.П.
Трофимової Д.А.
При секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення витрат за комунальні послуги та усунення перешкод в користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення витрат за комунальні послуги та зобов'язання передати документи на квартиру, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення витрат за комунальні послуги та усунення перешкод користуванні квартирою, який уточнив в процесі розгляду справи (т.1 а.с.228-229).
В обґрунтування позову зазначав, що він інвалід 1 групи по зору, працюючи в СУ 2 «Житлстрой», отримав 4-х кімнатну квартиру по АДРЕСА_1, де проживав до 1995 р. з членами своєї родини. В листопаді 1995 р. він розірвав шлюб з першою дружиною, яка чинила йому перешкоди в користуванні квартирою замінивши замки на вхідних дверях, під час його від'їзду в м. Калугу на операцію в офтальмологічному центрі. З цього періоду члени його родини припинили вносити оплату за квартиру.
З травня 2000 р. по теперішній час він мешкає за адресою: АДРЕСА_3 з дружиною і неповнолітньою дитиною. В 1996 р. члени його родини виїхали зі спірної квартири на постійне місце проживання в м. Енергодар.
В 1996 р. ОСОБА_3 звернулась до нього з пропозицією приватизувати квартиру. Згідно свідоцтва про право власності на квартиру вона була приватизована в спільну сумісну власність на трьох членів сім'ї, прописаних в квартирі на момент приватизації: ОСОБА_5 - батька, ОСОБА_3 - дочку та ОСОБА_4 - онуку. З моменту приватизації і по теперішній час відповідачки не платили за комунальні послуги та за утримання і ремонт квартири.
Станом на 24.09.2012 року борги по комунальним послугам складають 14 840,15 грн. За період позовної давності, тобто з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року ним було сплачено за відповідачок 2/3 частини боргу в розмірі 1944,52 грн. Крім того, з пенсії були відраховані борги за комунальні послуги і судові стягнення в сумі 1229,52 грн.
З урахуванням зазначених обставин, просив стягнути з відповідачів грошові кошти в розмірі 3173,84 грн. та усунути йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом заборони співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселяти без його відома і письмової згоди осіб не маючих відношення до власності на квартиру.
У лютому 2013 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_5 про стягнення витрат за комунальні послуги та зобов'язання передати документи на квартиру, який уточнила в процесі розгляду справи (т.1 а.с.172-174).
В позові зазначала, що вона не відкидає солідарної відповідальності за своє нерухоме майно, якщо воно відповідає позовній давності. Але ж до цього можна віднести тільки два платежі: опалення та квартплату. Всі інші послуги мають лічильники або нараховуються за подачею старшого по дому (фактично проживаючі), чи зареєстровані за адресою, тобто борг на електроенергію, воду чи газ накопити неможливо.
Вона з 27.03.1996 р. не мешкала з донькою у зазначеній квартирі, а в ній з дозволу ОСОБА_5 мешкав його син ОСОБА_7 зі своєю сім'єю. За весь час мешкання у квартирі ОСОБА_7 запевняв її, що всі комунальні послуги він сплачує вчасно, Дізнавшись про велику заборгованість по комунальним послугам вонапопередила брата про відповідальність, але він з'їхав з квартири. З 19.12.2011 року вона знов вселилася у зазначену квартиру та справно сплачує усі витрати по утриманню квартири, а ОСОБА_5, як співвласник квартири добровільно надавати кошти на її утримання відмовляється.
Також зазначала, що ОСОБА_5 зареєстрував свого неповнолітнього сина у спірній квартирі, змусивши її сплачувати оплату за комунальні послуги ще й за одного користувача. Квартира була непригодна до проживання, тому на оздоблення квартири та приведення її до житлового стану вона витратила 7329,00 грн. Також, з 01.01.2012 р. по 01.02.2013 р. на утримання квартири вона сплатила 3 646,31 грн.
Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з ОСОБА_5, як співвласника квартири на її користь кошти затрачені нею на оплату комунальних послуг квартири АДРЕСА_1 в сумі 1601,88 грн., що складає 1/3 частини від оплаченої нею суми; кошти, затрачені нею за встановлення життєво важливих приладів квартири в сумі 2443 грн., що складає 1/3 частини від оплаченої нею суми; зобов'язати ОСОБА_5 передати їй оригінали документів на вказану квартиру для дарування частки квартири.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь ОСОБА_5, понесені ним витрати за комунальні послуги в розмірі 2544,42 грн.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_5 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 заборонивши їм вселяти без його згоди осіб, які не є власниками квартири.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_3, понесені нею витрати за комунальні послуги в розмірі 1154,51 грн.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3, судовий збір в розмірі 344,10 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3, задовольнити у повному обсязі.
Також, на зазначене рішення суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_5, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати за комунальні послуги в розмірі 1154,51 грн.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов та зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що сторони з листопада 1996р. є співвласниками квартири АДРЕСА_1 і повинні утримувати її. ОСОБА_5 з жовтня 2009р. по вересень 2011р. сам сплачував житлово-комунальні послуги на загальну суму 2 841,79 грн., а також утримано з його пенсії 923,85 грн., а тому ОСОБА_3 і ОСОБА_4 має відшкодувати йому 2/3 частину сплачених ним послуг. В свою чергу ОСОБА_5 повинен сплатити свою 1/3 частину за сплачені ОСОБА_3 житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2012р. по 01.01.2013р. у розмірі 1 154,51 грн.
Колегія суддів з таким висновком погоджується.
Матеріалами справи встановлено і визнається сторонами, що з листопада 1996р. вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1
Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Таким чином сторони, як співвласники квартири, зобов'язана утримувати свою власність і сплачувати житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст..13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг відносяться: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо прибудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) та з централізованого опалення.
Згідно п.5 ч.2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.
Судом встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що у 2009-2011 роках житлово-комунальні послуги, нараховані на всю квартиру, сплачував лише позивач ОСОБА_5
Відповідачі цей факт не спростовують.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не повинні були сплачувати вказані послуги, оскільки з 1996р. по теперішній час не мешкають у квартирі висновків суду не спростовують.
Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і з централізованого опалення нараховуються і оплачуються не від кількості проживаючих у квартирі осіб, а виходячи із розрахунку на 1 кв.м. загальної площі квартири і опалювальної площі - відповідно і сплачуються власником незалежно від факту проживання.
Посилання відповідачів на те, що з 1996р. по грудень 2011р. в спірній квартирі проживав ОСОБА_7 з родиною, а тому повинен був сплачувати житлово-комунальні послуги судом не приймаються до уваги, оскільки до суду не надано будь-яких належних доказів (договір оренди), з яких вбачався обов»язок ОСОБА_7 сплачувати зазначені послуги.
З таких самих підстав підлягає відхиленню посилання відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 про відсутність підстав для стягнення з нього житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2012р. по 01.01.2013р., сплачених ОСОБА_3, оскільки він в цей період послугами не користувався.
Судом встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що житлово-комунальні послуги, а саме послуги з теплопостачання, вивіз ТПВ, утримання будинків і при будинкової території надавались за адресою спірної квартири і оплачувались ОСОБА_3
Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_5 вартості придбаної побутової техніки, оскільки вказані покупки були здійснені з її власної ініціативи без згоди ОСОБА_5
Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
