донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.02.2013 р. справа №5006/32/203пн/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддівСклярук О.І. Дучал Н.М., Татенка В.М.за участю: прокурора-Русланової Г.М. посвідчення №004307представників сторін: від позивача-не з'явилисьвід відповідача-не з'явилисьвід Інспекції ДАБК у Донецькій області- не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПрокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід24.12.2012р. (повний текст рішення складено та підписано 25.12.2012р.)по справі№5006/32/203пн/2012 (суддя: Сковородіна О.М.)за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Макіївка Донецької областідо відповідача:Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької областіпровизнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, м. Макіївка Донецької області звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької області про визнання права власності на нежитлове приміщення - приміщення магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Донецької області по справі №5006/32/203пн/2012 від 24.12.2012р., повний текст якого підписаний 25.12.2012р. (суддя: Сковородіна О.М.) позовні вимоги було задоволено. Визнано право власності за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (86133, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на нежитлове приміщення магазину, розташованого за адресою: 86133, АДРЕСА_1.
Рішення обгрунтовано приписами, зокрема статей 376, 392 ЦК України.
Не погодившись з прийнятим рішенням Прокурор міста Донецька в інтересах держави в особі Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. по справі №5006/32/203пн/2012, в якій просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обгрунтування апеляційної скарги прокурор зокрема, посилається на те, що рішення прийняте без залучення до участі у справі інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, місцевим господарським судом не досліджено факт виділення земельної ділянки щодо ганку, окремого входу у приміщення відповідно технічного паспорту на приміщення складеного КП "БТІ м.Макіївка" від 08.11.2012р., технічного висновку, виконаного ТОВ "Проектно-будівельне підприємство "Модулор" без дати обстеження, відсутність доказів, що Макіївська міська рада оспорює право власності ОСОБА_5.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. по справі №5006/32/203пн/2012 відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
12.02.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. по справі №5006/32/203пн/2012 просять скасувати, а справу просять розглянути за відсутністю представника Інспекції.
14.02.2013р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. по справі №5006/32/203пн/2012 залишити без змін. Слухання справи просить проводити без її участі.
В судове засідання (20.02.2013р.) з'явився прокурор, вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі, рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. по справі №5006/32/203пн/2012 просив скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Представники Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької області в судове засідання (20.02.2013р.) не з'явилися. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноважених представників суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013р., про порушення апеляційного провадження, явка сторін не була визнання обов'язковою.
Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників Макіївської міської ради, м.Макіївка, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Макіївка.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу квартири (а.с.9-10), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складалася з двох кімнат. Квартира належала продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 03.03.2009р. приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу у книзі 361, номер запису 55897, зареєстрованого в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно за №26602860.
За умовами договору, продавець брав на себе зобов'язання передати квартиру у власність покупця, а останній зобов'язувався прийняти квартиру і сплатити за цю квартиру відповідну суму.
Комунальним підприємством містобудування, архітектури та проектування "ГрадАРпроект" (ліцензія АВ №514389) на замовлення ОСОБА_5 була розроблена предпроектна пропозиція щодо переобладнання квартири АДРЕСА_1. (а.с.16-26)
Позивач, без отримання належних дозволів здійснив реконструкцію квартири, що підтверджується технічним паспортом від 08.11.2012р., в якому зазначено про самовільну реконструкцію приміщення.
01.11.2012р. ФОП ОСОБА_5 звернулась до Макіївської міської ради з проханням надати відповідні документи щодо введення в експлуатацію та свідоцтво на право власності на реконструйовану квартиру-магазин, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.13)
Головне управління містобудування та архітектури Макіївської міської ради, м.Макіївка Донецької області своїм листом від 12.11.2012р. повідомила позивача про те, що прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами. (а.с.14)
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Як зазначалося вище, позовні вимоги було задоволено повністю. Рішення обґрунтовано приписами, зокрема ст.376 та ст. 392 ЦК України.
Проте, судова колегія не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наведене.
Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 376 ЦК України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. ( ч.3 ст.376 ЦК України)
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. ( ч.5 ст.376 ЦК України)
Проте, право власності у порядку, передбаченому частиною третьої статті 376 ЦК України може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.
Не може бути застосовані правила статті 376 ЦК України при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно переобладнання квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовані іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК України та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир.
Саме така правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №6 від 30.03.2012р.
Відповідно до приписів ст.382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Стаття 383 ЦК України встановлює, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до частини 2 ст.7 Житлового кодексу УРСР непридатні жилі приміщення, переобладнуються для використання в інших цілях.
Проте жодного доказу, що квартира, яка використовується в якості приміщення для магазину, була під час її придбання непридатною для проживання, матеріали справи не містять.
Стаття 8 Житлового кодексу УРСР встановлює, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень, як правило не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 Житлового кодексу УРСР.
Доказів, що квартира була переведена у нежитлові приміщення відповідно до приписів чинного законодавства, матеріали справи не містять.
Судова колегія зазначає, що переобладнання квартири та використовування її в подальшому, як приміщення магазину не призводить до зміни її статусу житлового приміщення.
З огляду на наведене, відсутні підстави для визнання права власності саме на нежитлове приміщення.
Крім того, згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
В підтвердження обставини, що саме відповідач не визнає право власності, позивач надав до суду відповідь начальника Головного управління містобудування та архітектури Макіївської міської ради, м.Макіївка Донецької області від 12.11.2012р. №09/30-1728 ( а.с.14)
Проте, зазначена відповідь не є належним доказом, що саме Макіївська міська рада не визнає право власності позивача на спірне приміщення, оскільки в листі заявнику роз'яснюється порядок прийняття нерухомого майна до експлуатації та можливість звернення до суду у разі, якщо його права власності хтось не визнає.
З огляду на наведене, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, та доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду згідно приписів ст.104 ГПК України, зокрема, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення по справі з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Прокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької області, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р., повний текст якого підписаний 25.12.2012р. по справі №5006/32/203пн/2012 - задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р., повний текст якого підписаний 25.12.2012р. по справі №5006/32/203пн/2012 - скасувати.
В задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Макіївка Донецької області до Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької області про визнання права власності на нежитлове приміщення - приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1-відмовити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (86133, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (рахунок №31218206782006, МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002, отримувач: Київське УК/Київськ.р-н/22030001, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, призначення платежу "судовий збір" код ЄДРПОУ суду 26020508, пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір") судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 860,25грн.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: О.І. Склярук
Судді: Н.М. Дучал
В.М. Татенко
Надруковано 8 примірників: 2- прокурору; 1-ІДАБК у Дон.обл.; 1- позивачу; 1- відповідачу; 1-до справи; 1- ГСДО; 1 - ДАГС
