Кандидат біологічних наук Тетяна П'ЯТЧАНІНА
Навряд чи хтось стверджуватиме, що інноваційне оновлення України можливе без конкурентоспроможної науки. А робити її (саме «робити», кажуть учені) здатні сильні особистості в науці та потужні наукові колективи. Проте за якими критеріями їх варто визначати, питання складне, дискусійне і неоднозначне.
В Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України у створеному згідно з розпорядженням Президії НАНУ відділі науково-методичного забезпечення інноваційної діяльності за ініціативи директора інституту академіка Василя Чехуна розробили власну систему рейтингових критеріїв атестації наукових співробітників. Її вже апробували і назвали перспективною. Про це говоримо із завідувачем відділу кандидатом біологічних наук Тетяною П’ятчаніною.
Вагомі наукові досягнення — підстава для кар’єрного зростання. Фото з сайту irinabio.blogspot.com
— Тетяно Віталіївно, наскільки актуальне питання оцінювання результативності роботи науковця і чому вас, наукових співробітників, перестав задовольняти підхід до атестації кадрів, що здавна практикувався в академічних інститутах та вищих навчальних закладах країни?
— Проблема оцінювання наукових досліджень і роботи науковця загалом існує так довго, скільки існує сама наука. Завжди була потреба визначити, наскільки якісно, ефективно, результативно, продуктивно працює науковий співробітник. Для цього використовували багато систем і наукометричних засобів, які давали змогу оцінити цю роботу кількісно. Йдеться насамперед про публікації, патенти й авторські свідоцтва. Однак донині бракувало універсальної методики, яка б вирішила питання поєднання кількісних і якісних методів аналізу. Скажімо, урядова постанова «Про атестацію наукових працівників» насамперед передбачає визначення відповідності науковця займаній ним посаді. Проте, на нашу думку, в процес такого оцінювання вкрадається суб’єктивне судження членів комісії та не відстежується, яким чином науковець реалізує інноваційну складову своєї роботи. Тому постала потреба розробити таку систему, за якої можна було б відслідковувати як формалізовані показники (кількісні), так і неформалізовані (якісні), в тому числі інноваційний аспект діяльності.
— Чи врахували в ній специфіку медико-біологічної сфери, зокрема онкології?
— Так. Особливістю науково-інноваційної діяльності в медико-біологічній сфері є те, що її результати спрямовані не тільки на отримання нових знань, а орієнтовані на потреби охорони здоров’я, як того вимагає державний пріоритетний напрямок — здоров’я населення. Тому треба чітко розрізняти процеси трансформації наукових розробок в інноваційний продукт для наступного впровадження в практичну охорону здоров’я від подібних в інших галузях. Щодо онкології, яка посідає одне з перших місць у світі за показниками захворюваності і смертності населення, то потрібно визнати, що ця галузь вимагає дуже обережного ставлення до оцінювання результативності науково-інноваційної діяльності установ, що в ній працюють. Важливим є застосування спеціальних інструментів для проведення моніторингу — це спеціалізована узагальнююча багатофункціональна і широкомасштабна система оцінювання, яка враховує всі аспекти діяльності наукового співробітника. Її розробка й дизайн, а також апробація з подальшим узгодженням і запровадженням у науково-дослідних установах медико-біологічного та природничого напряму і стала предметом проведених нами досліджень.
— Чи вдалося скористатися зарубіжним досвідом?
— Почнемо з того, що в закордонних наукових організаціях проведення оцінки індивідуальної ефективності діяльності не вичерпується лише атестацією. Зокрема в Росії, Білорусі, Казахстані розробили порядок і умови використання стимулюючих виплат. Загалом у Російській академії наук індивідуальний показник результативності діяльності наукових працівників є сумою балів за публікації в періодичних журналах, які рецензуються; монографії, що видані в наукових видавництвах і мають шифр ISBN; підручники із грифом МОН; участь у конференціях; розробку науково-освітніх курсів; створення об’єктів інтелектуальної власності; керівництво здобувачами наукового ступеня і дипломниками; цитування, а з 2008 року також обов’язково враховується ще й російський індекс цитування.
На Заході використовують такі відомі показники, як індекс цитування, імпакт-фактор журналу, в якому опублікована стаття, індекс Хірша, індекс Прайса і багато інших наукометричних показників. Але для нас вони не завжди підходять, бо не враховують вкладу інноваційності, та й вітчизняний науковець займається ширшим спектром діяльності, ніж безпосередньо науковою роботою. До того ж, розраховувати індекс цитування за закордонними критеріями ми не маємо змоги хоча б тому, що деякі журнали з високим імпакт-фактором публікують статті не безкоштовно. Цих коштів під час планування науково-дослідної роботи не закладають. Ми проаналізували таблиці, які використовують для розрахунку показника результативності в Росії та Білорусі. Вони дуже складні і громіздкі, тому їх заповнення потребує багато часу і відповідних управлінських рішень. Основна, на наш погляд, вада їхньої системи оцінювання в тому, що вона не є збалансованою, а більше орієнтована на прикладні дослідження. Логічно, що наукові установи, які займаються теоретичною діяльністю, наприклад, соціальними науками, завжди будуть в аутсайдерах.
Повертаючись до поставленого вами запитання, відповім так: нам вдалося скористатися досвідом закордонних колег у тому сенсі, що спробували уникнути їхніх недоліків. Ми знали напевно: треба зробити щось практичніше і простіше в застосуванні.
— То як ви пропонуєте оцінювати індивідуальну діяльність наукового співробітника і наукового колективу загалом?
— Перед нами постало завдання розробити таку систему рейтингового оцінювання індивідуальної наукової діяльності, яка б давала змогу оцінити діяльність науковця, що виражатиметься конкретною величиною. На основі цієї оцінки треба побудувати порівняльний рейтинг діяльності науковців, які обіймають одну й ту саму або різні посади. Це зробить традиційну атестацію об’єктивнішою.
Технологія рейтингового оцінювання складається з класифікації і систематизації складових науково-дослідницької діяльності співробітників; регламенту оцінювання; математичного апарату, адаптованого і відпрацьованого саме для цієї мети, і, зрештою, створення вже на основі цієї технології «Анкети наукового співробітника», яка була б інформаційним супроводом прийняття об’єктивних управлінських рішень.
Ми скористалися українською законодавчою базою, зокрема Законом «Про наукову і науково-технічну діяльність», і створили досить розгалужену систему критеріїв «Онтологія складових наукової діяльності співробітника». Гадаю, вона охоплює всі види діяльності наукового співробітника природничого профілю: наукову, науково-інноваційну, науково-методичну і науково-педагогічну та всі їх складові. Також ми ввели п’яту групу критеріїв, що враховує кваліфікаційний потенціал науковця.
Після цього кожен член експертної комісії, до якої ввійшли провідні вчені нашого інституту, присвоїв кількісну бальну оцінку запропонованим видам діяльності. Ці оцінки були оброблені із застосуванням адаптованого нами математичного апарату.
Хочу особливо наголосити: автоматизована «Анкета наукового співробітника» розроблена таким чином, що є справді універсальною. Чому? Хоч вона і передбачена для інститутів природничого профілю, та, змінивши перелік складових діяльності науковців установ іншого профілю і надавши пріоритетність іншим видам діяльності, її можна модифікувати для використання установами різного відомчого підпорядкування. Причому можна порівнювати ці установи, незалежно від того, які пріоритетні напрями вони оберуть для себе.
— На яких засадах побудована ця універсальність?
— Це зручність, відкритість, прозорість, але неможливість стороннього коригування. Універсальність цієї анкети в тому, що вона може бути встановлена як на одному окремому комп’ютері, так і в мережі Інтернет. Крім того, може слугувати індивідуальною базою для науковця з постійним оновленням та збереженням даних наукової, організаційної, педагогічної роботи.
— Наскільки я зрозуміла, анкета рейтингового оцінювання діяльності наукового співробітника — своєрідне ноу-хау?
— В Україні немає подібної анкети наукового співробітника. Насамперед вона автоматизована: коли вносять дані, система сама обчислює бали, а наприкінці видає підсумкову табличку з певним результатом, який можна проаналізувати, порівняти, накреслити плани на перспективу. Крім того, вона є добрим інформаційним супроводом для прийняття управлінських рішень адміністрацією: керівник установи може зайти як гість в індивідуальну табличку будь-якого співробітника і подивитися, як він працює, яка результативність цієї праці, порівняти результати різних науковців і зробити для себе висновки.
— Чи була нова технологія апробована в інституті?
— Так, під час планової атестації наукових співробітників. Аналіз анкет дав змогу зробити висновки про можливість навіть на перспективу відслідковувати динаміку роботи того чи того співробітника. А один із результатів показав: провідний інженер за своєю результативністю мав отримати підвищення ще кілька років тому...
— Новацію вже запатентували?
— Очікуємо на патент найближчим часом. Йдеться про дві комп’ютерні програми на отримання авторського права і на патентування самої технології з усіма її складовими.
— Наскільки перспективна ваша розробка?
— Ми вважаємо її досить перспективною, тому що альтернативи їй не бачимо. Якщо в науковій літературі і є подібні відпрацьовані технології, то вони все одно базуються на інших принципах. Більшість установ користується атестаційною системою 1999 року, в якій існує суб’єктивність оцінки діяльності науковця, а її інноваційний аспект враховується незначною мірою.
Ми виношуємо амбіційні плани — хотіли б презентувати технологію ширшій аудиторії. Маємо домовленість із Національною академією медичних наук щодо її презентації, готові розповідати про її універсальність і показати, як вона працює, навіть встановити на комп’ютери. Раді будемо співпрацювати, ділитися досвідом, а науковці інших установ нехай вирішують, наскільки для них це потрібно.
Ірина НІКОЛАЙЧУК для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Тетяна П’ЯТЧАНІНА. Народилася 1958 року в м. Тростянець на Сумщині. У 1981 році закінчила біологічний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка за фахом біолог-біофізик. Із 1981-го працює в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України. Пройшла шлях від стажера-дослідника до старшого наукового співробітника. Захистила кандидатську дисертацію за фахом «онкологія». Із 2009 року — завідувач відділу науково-методичного забезпечення інноваційної діяльності інституту.
