Поблизу Театру імені І. Франка приватник руйнує об’єкт культурної спадщини
Денис ПАВЛЕНКО для «Урядового кур’єра»
«Раптова» зима знову повергла столицю в транспортний ступор. Таке враження, що тінь Черновецького все ще витає над Києвом. Нічого не змінилося і у сфері незаконного будівництва.
Ласе місце
Поблизу Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, якраз поряд з пам’ятником незабутньому Миколі Яковченку, в сквері стоїть будинок, адреса якого: вул. Станіславського, 3. Тут жив і творив відомий композитор Аркадій Філіпенко, а сам будинок є об’єктом культурної спадщини Печерського району, пам’яткою архітектурної і містобудівної історії.
Проте будинку не повезло. У його підвалі колись було обладнано бомбосховище. Тобто не просто «підпідлога» з протікаючими трубами, пацюками, безхатченками тощо, а більш-менш пристойне приміщення. У центрі — центральніше не буває! Якому сам Бог велів бути підпільним казино, рестораном самоїдської кухні чи, у гіршому разі, офісом. У нашому випадку — це останній варіант з відверто гіршим кінцем.
Тому що, по-перше, бомбосховище викупив приватник — якесь ТОВ «Ремікс-2». Звичайно, який-небудь усезнайко, що перевчився, в цьому місці справедливо почне бубніти статтю 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду». Мовляв, «власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень». Були ж навіть прецеденти в Конституційному Суді, коли останній однозначно ставав на сторону мешканців.
Ваше не ваше
Але ми, звичайно, тверезі люди і розуміємо, що закон — це щось одне, а гроші, які обов’язково з’являються, коли потрібно терміново побудувати офіс у центрі, — це щось інше. Знову ж таки: то хіба жителям будинку погано, що в них у підвалі буде не підвал, а офіс? Та вони радіти повинні!
Ось тут і починається «по-друге». Перш ніж радіти, жителі будинку №3 імені автора знаменитого «Не вірю!» також спершу не повірили очам своїм. Коли прийшла фірма «Ремікс-2» і сказала, що їхнє (мешканців) бомбосховище віднині не їхнє (адже ніхто бомбити не збирається!), а фірми «Ремікс-2». І буде тут офіс.
По-третє. Хтозна, як обернулася б справа, якби фірма тихо спорудила офіс і нишком вирощувала в нім офісну цвіль. У підвал ведуть два входи з тихих сторін. Якщо не організовувати під виглядом офіса підпільний бордель з традицією зустрічати кожного клієнта у будь-який час доби пострілом з гармати, — може, і зійшло б. Але фірма замурувала «тихі» входи і почала довбати і копати парадний вхід з боку вулиці Станіславського, якраз між під’їздами, вгризаючись у землю і стіну «об’єкта культурної спадщини».
І вже тут-то найзапекліші Хоми невіруючі з числа мешканців будинку в своїй невірі зайшли так далеко, що викликали міліцію. Міліція в особі представника Печерського РВ МУ МВС України в місті Києві без собаки, але приходила. І склала протокол.
Булгаковщина
Прихильники методу Станіславського міліціонерові не повірили: чого без собаки приходив? Тим паче, що бульдозери як рили, так і продовжували рити. І написали лист у Печерську РДА. Одначе бульдозери не зупинялися, і мешканці почали спершу невміло, по-інтелігентному, потім більш наполегливо лягати під техніку, що гуркоче. А згодом почалася справжня булгаковщина.
Оскільки простої — це збитки, першим перед мешканцями з’явився, нарешті, наче з повітря, представник ТОВ «Ремікс-2». І показав документи — декларацію на виконання будівельних робіт і контрольну картку, видану Головним управлінням благоустрою КМДА.
Далі — веселіше. Мешканці читають документи. Будівельники зносять дощенту залізобетонну конструкцію — частину будинку. Мешканці, вчитавшись, дивуються: «Даруйте, але в документах дозволено лише ремонт підвалу під офіс! Але ніякого дозволу на перепланування і, тим більше, спорудження ще одного входу шляхом злому фасадної частини будинку немає!» Та будівельники роблять своє: демонтують вікно, розширюють діру в стіні, заодно корчують зелені насадження. «Щасливчик», що живе прямо над проломом (до речі, автор листа в Печерську РДА), намагається не пити в день більше літра корвалолу і дико лає дух Черновецького.
Нарешті, ура! — прийшов лист-відповідь з Печерської райдержадміністрації. В якому сказано, що у «фірми-покращувача» є декларація на виконання будівельних робіт і контрольна картка, видана Головним управлінням благоустрою КМДА. Виявляється, не «ура!».
На газовій трубі
Але мешканцям уже не до картки. Як з’ясувалося, будівельники риють там, де залягає газова труба! Шанувальники Станіславського взагалі і Франка зокрема, блідніючи, кинулися в «Київгаз». І ось де у нас конкретні люди!
Суворі чоловіки з «Київгазу» не забарилися з’явитися на місце будівництва ремікс-офісу і в найжорсткішій формі виписали розпорядження про заборону ведення робіт в районі безпосереднього знаходження газової труби побутового призначення. І так п’ять разів!
П’ять розпоряджень «Київгазу» проігнорувало ТОВ «Ремікс-2» і підрядник робіт ПП «Прогресбуд-2000»! У підсумку вимальовувалася надзвичайно цікава картина:
— у мешканців відняли, навіть їх не попередивши, колективне майно;
— влада порушила закон, давши приватнику право на ремонт майна, що не належить йому;
— влада двічі порушила закон, оскільки навіть наявні дозвільні документи не дають права на реконструкцію, не кажучи вже про втручання у фасад будівлі історичного значення;
— влада займається відписками там, де йдеться про безпеку і життя людей. Газова труба в центрі мегаполіса — зовсім не те місце, де можна гратися бульдозерами.
Але це ще не все. Коли мешканці будинку №3 спробували з’ясувати, що таке ТОВ «Ремікс-2» (керівник Тетяна Черевічина, юрадреса: вул. Івана Кучері, 37, тел. 209-86-39), то виявилось, що за такою адресою розташований багатоквартирний житловий будинок, а за таким телефоном жодного «ремікса» не знають — ні першого, ні другого, ні третього. А реконструкція в будинку на Станіславського йде.
Горезвісний «будинок Калабухівський» побудовано в 1904 році на розі Обухівського провулка і правої сторони Пречистенки. До революції тут жив рідний дядько М. А. Булгакова Микола Покровський, відомий у Москві лікар-гінеколог і один із прототипів професора Преображенського.
Будинок на Станіславського, 3, побудований у 1908 році. Окрім інших його заслуг за понадвікову історію, є ще й те, що тут жив великий Богдан Ступка. Як це не фантасмагорично, але чи стане він «калабухівським» і чи скажуть про нього: «пропав як калабухівський будинок!» — залежить від «духу Черновецького», дерибанівським запахом якого, вочевидь, Київ пропах наскрізь і надовго.
