Із 26 листопада по 8 грудня 2012 року делегація України брала участь у 18-й Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та 8-й Зустрічі Сторін Кіотського протоколу, які відбувалися у катарському місті Доха.
«Позиція України, — розповів на урядовому брифінгу міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький, — базувалася на національних інтересах держави, з урахуванням основних параметрів другого періоду дії Кіотського протоколу та формуванням посткіотського «кліматичного режиму» в рамках нової глобальної угоди. Прийняті рішення та поправки до Кіотського протоколу свідчать, що Україні вдалося відстояти свою позицію з деяких питань, враховуючи послідовну державну політику у сфері зміни клімату».
Зменшуючи викиди парникових газів, Україна показує світові приклад дбайливого ставлення до довкілля. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
Україна є учасником другого періоду Кіотського протоколу і бере на себе зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів до 2020 року на 20 % порівняно з показниками 1990-го, повідомляє прес-служба Міністерства екології та природних ресурсів. До слова, Україна взяла найбільші зобов’язання серед усіх держав Кіотського протоколу другої частини».
Це особливо показово з огляду на те, що Японія, Росія та Нова Зеландія, які мали зобов’язання з обмеження викидів у першому періоді протоколу, не взяли таких зобов’язань у другому періоді. Зобов’язання в рамках «Кіото-2» взяли: ЄС, Україна, Австралія, Казахстан, Білорусь, Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Ліхтенштейн і Монако.
Другий період зобов’язань за Кіотським протоколом розпочнеться наступного року та завершиться у 2020-му з урахуванням того, що нова багатостороння міжнародна угода набере чинності не пізніше початку 2020 року, зокрема її укладання заплановано завершити до 2015-го.
Щодо механізму торгівлі квотами, то у зв’язку з прийняттям кількох нових положень у рамках Кіотського протоколу це питання потребуватиме додаткового вивчення та аналізу після ухвалення відповідних технічних рішень, а також надання роз’яснень робочими органами конференції сторін і секретаріатом відповідної структури ООН.
