АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7301/13 Справа № 2/174/143/13 Головуючий у 1 й інстанції - Болоніна М.Б. Доповідач - Куценко Т.Р. Категорія 37
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Демченко Е.Л., Макарова М.О.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Вільногірського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скарго, в якій просить рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013 року скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначеним рішенням суду від 16.04.2013 року ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати за надання юридичної допомоги /а.с. 206-209/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.216-218/.
Судом першої інстанції встановлено, що батько позивача, ОСОБА_5 26.04.2010 року склав заповіт, яким на випадок своєї смерті, зробив розпорядження, та заповідав належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, своїй онуці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з поганим самопочуттям за віком, заповіт було укладено на дому спадкодавця, та посвідчено приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, реєстровий № 485 /а.с. 56, 57/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помирає, про що відділом РАГСу Вільногіврського МУЮ Дніпропетровської області 11.05.2010 року зроблено актовий запис № 118 /а.с. 60/.
ОСОБА_2 звертається до суду з позовом та просить заповіт складений та підписаний від імені ОСОБА_5, та посвідчений приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області 26.04.2010 року визнати недійсним, посилаючись на те, що надання згоди на складання та підписання заповіту не відповідало волі батька, а його волевиявлення не було вільним внаслідок наявності в нього тяжкої хронічної хвороби пов'язаної із неврологічним захворюванням, що перешкоджало нормальній діяльності головного мозку, в зв'язку з чим він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними /а.с.88-89/.
Згідно акту № 37 від 08.11.2012 року амбулаторної посмертної комплексної судової психолого -психіатричної експертизи, визначити психічний стан і вирішити експертні питання відносно ОСОБА_5, на момент складання та підписання заповіту, не представилося можливим у зв'язку з відсутністю будь-яких об'єктивних даних про його психічний стан у цей час /а.с. 168-170/.
Відповідачка позов не визнала посилаючись на те, що її дід ОСОБА_5 психічними розладами не страдав, мав захворювання які відповідають його віку, сам попросив привести нотаріуса, у її присутності повідомив позивача, що квартиру він заповідає онуці ОСОБА_3 Після чого позивач відмовився доглядати батька, так як він не є спадкоємцем.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, так як у при судовому розгляді позивачем не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 за життя страждав будь-яким психічним захворюванням і в момент складання заповіту, за своїм психічним станом, не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області під час посвідчення оспорюваного заповіту було дотримано вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 207 ЦК України та Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 18/5 від 14.06.1994 року.
Заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складено особою, яка не мала на це права, складені з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення.
Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Однак під час судового розгляду не було здобуто доказів, та позивачем не доведено, що заповідач ОСОБА_5 у момент складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що у його батько ОСОБА_5 на час складання заповіту вперше було виявлено загострення захворювання, що в нього різко погіршився стан здоров'я, та що причиною його смерті безпосередньо став набряк головного мозку, а тому його волевиявлення не було вільним, то суд не може прийняти їх до уваги, через те, що вони не знайшли свого підтвердження, та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :
