Науковий співробітник Інституту українознавства НАН України, кандидат наук з архітектури Юрій ЛУКОМСЬКИЙ
НАША ІСТОРІЯ
Польща надала дозвіл на проведення археологічних досліджень у місті Хелм, які можуть поставити крапку в дискусії з приводу поховання Данила Галицького
Тривалі дискусії провідних українських учених щодо можливого місця поховання першого короля України Данила Галицького, коронованого 1253 року на престол Папою Римським Інокентієм, невдовзі перейдуть у завершальну стадію. Президент Віктор Янукович узяв під особистий контроль організацію пошуків місця його поховання, а Польща нарешті надала дозвіл українським ученим долучитися до розкопок на церковній території в місті Хелмі. Це стало можливим після того, як Міністерство економічного розвитку і торгівлі передало в користування Українській римо-католицькій церкві одну з будівель у Львові. Експерти у царині релігії вважають, що розкопки можуть стати важливою подією як у церковній, так і у світській археології. А чи реально тепер, через стільки століть, віднайти останки короля Данила Галицького, — питання, яке не дає спокою історикам, археологам, шанувальникам минувшини і просто романтикам. «Урядовий кур’єр» звернувся за роз’ясненнями до члена групи дослідників останків короля Данила Галицького, наукового співробітника Інституту українознавства НАН України, кандидата наук з архітектури Юрія ЛУКОМСЬКОГО.
— Ставлення львів’ян до Данила Галицького особливе: живемо ж бо у княжому місті, ним спорудженому. Розпочинаючи пошуки королівського некрополя, сучасники прагнуть відновити історичну справедливість, адже мати такого визначного державника — гордість для багатьох європейських націй.
— Попри те, що в Галицько-Волинському літописі чітко вказано місце, де поховано короля Данила Галицького, на жаль, ми робимо лише перші кроки, аби віднайти його могилу. Сподіваємося, до вшанування 750-річчя від дня його смерті знайдемо королівський некрополь.
Попри те, що думки вчених щодо перспективності таких пошуків розходяться, археологічні розкопки варто починати. До роботи плануємо залучити авторитетних дослідників, зокрема відомого антрополога, заступника директора Інституту археології НАН України, історика, доктора історичних наук Гліба Юрійовича Івакіна (проводив дослідження Десятинної церкви в Києві), доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії середніх віків та візантіїстики Національного університету імені Івана Франка Леонтія Вікторовича Войтовича, антрополога з Інституту археології НАН України Олександру Денисівну Козак.
Львів'яни шанують Данила Галицького за мудрість та хоробрість. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
— З чого плануєте почати?
— Пошуки останків Данила Галицького члени українсько-польської групи розпочнуть від зворотного: в історичних джерелах, на щастя, досі не зафіксовано жодних відомостей про віднайдення поховання короля Данила. Це вже серйозна підстава для досліджень. Відтак Галицько-Волинський літопис, а цей документ — єдине джерело знань про той період української історії, подає конкретний орієнтир, де варто шукати княжий некрополь. За твердженням літопису, князь Данило переніс столицю держави саме в місто Холм (сучасне — Хелм) після того, як ординці спустошили Галич та частину Галицько-Волинських земель. Та князь Данило був не лише вправним воїном, а й будівничим: поряд із князівським палацом швидко розросталося місто. Його окрасою стали збудовані ним величні храми, зокрема й церква Святої Богородиці, що стояла найближче до двору. «А король (Данило), — сказано зокрема в літописі, — впав тоді був у недугу велику, і в ній він і скончав живоття своє. І положили його в церкві Святої Богородиці в Холмі, що він її сам спорудив. Сей же король Данило (був) князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і братолюбством він світився був із братом своїм Васильком».
Здавалося б, документ подає однозначне твердження, однак про яку саме із чотирьох збудованих церков йдеться, не відомо, місця їх розташування ще не встановлені. Церкви ж згодом були зруйновані. Найімовірніше, йдеться про діючий нині костел Найсвятішої Панни Марії, споруджений на руїнах саме тої давньої церкви. Підказкою в пошуках могили короля Данила можуть слугувати вже визначені місця захоронень — давньоруські цвинтарі, а це означає, що неподалік них мала бути церква.
— Кого плануєте залучити до пошуків?
— Самим історикам, звісно, не впоратися з цим надскладним завданням. Розраховуємо на співпрацю з авторитетним дослідником, доктором архітектури, завідувачем кафедри Національного університету «Львівська політехніка» Миколою Бевзом, адже йдеться передовсім про дослідження архітектурних споруд, які можуть стояти на фундаментах інших будівель більш раннього періоду. Покладаємося й на досвідченого дослідника з цього вишу кандидата архітектури Василя Петрика, який кілька років поспіль виїжджає на розкопки двору замку короля Данила (палацу та інших споруд), що проводяться під керівництвом директора Інституту археології та етнології Польської академії наук Анджея Буко.
— Та перш ніж братися за лопати, очевидно, належить «перелопатити» безліч наукових досліджень цього періоду історії відомих українських вчених?
— Пошуки ймовірного поховання короля Данила Галицького — міждисциплінарні дослідження, а тому до складу робочої групи увійдуть фахівці різних галузей. Неодмінно звертатимемося до наукових джерел і досліджень нині покійного доктора історичних наук Ярослава Ісаєвича та Ярослава Дашкевича. Передуватимуть роботі обговорення, дискусії. Сподіваємося, що будуть укладені відповідні угоди на міждержавному рівні та угоди між академіями наук України й Польщі, узгоджено джерела фінансування проведення дослідження, що активізує пошукову роботу. Буде опрацьована кожна публікація, кожна наукова праця, в якій можна знайти раціональне зерно чи бодай якусь ниточку, яка б дала змогу підняти завісу таємничості в пошуку могили визначної історичної постаті.
Відтак вибудувані загальні версії, здогадки щодо можливого місця поховання допоможуть дослідникам не помилитися в розрахунках. Звісно, не розраховуємо на блискавичний результат, розуміємо, наскільки це довготривалий процес. Хоча не застраховані від невдачі, що теж припускаємо. Останки короля Данила (крім союзників, у нього були й супротивники) могли розкопати до нас, вони можуть бути втрачені назавжди. Та все-таки маємо надію їх віднайти: княжі некрополі відрізнялись від звичайних монолітністю і міцністю. Недавно побували на місці, де безпосередньо вестимемо розкопки, а самі дослідження плануємо розпочати вже наступного року, залагодивши до цього всі формальності.
Оксана МЕЛЬНИК, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Юрій ЛУКОМСЬКИЙ. Народився 28 березня 1961 року в Івано-Франківську. Український археолог, дослідник архітектури княжої доби, кандидат архітектурних наук. Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. Працює в Інституті українознавства імені Івана Крип’якевича. Брав участь в архітектурно-археологічних дослідженнях та консерваційних роботах у с. Крилос, містах Галич, Львів, Жовкла, Белз, в околицях Керчі. З 2005 року бере участь у розкритті та обмірах решток Десятинної церкви у Києві.
Р.S. Ситуація, що склалася з пошуками поховання Данила Галицького, примусила побачити таку закономірність. Ми дуже часто з надзвичайною запопадливістю цікавимося історією інших держав, достеменно знаємо й роки правління, а головне — добрі і корисні справи чужих монархів, зроблені задля зміцнення і розвитку державності, і навіть вклоняємося в шані до них. Натомість залишаємося байдужими до історії та витоків власної державності, не знаємо наших правителів, які у свої часи відігравали визначальну роль у сучасній їм Європі, з якими рахувалися могутні правителі і прагнули породичатися королівські двори. Про того ж Данила Галицького чули, звісно, але чим увійшов в історію, знаємо небагато. Позатим був він мудрим, хоробрим і далекоглядним правителем. Коли впав могутній Київ, спустошений завойовниками та затоплений у крові братовбивчих воєн, король Данило Галицький зумів зібрати докупи розпорошені західні землі. Центр української державності тоді перемістився на захід українських земель. Це треба знати. І віднайти місяця вічного спочинку видатних предків, аби вклонитися їхній пам’яті.
