На Полтавщині виявили захоронення дружини останнього коменданта Форт-Росу — російського поселення в Північній Америці
Є в селі Чорбівка Кобеляцького району на Полтавщині дерев’яна церква, побудована приблизно в 1800 році. Вона височіє на колишньому панському дворищі, про яке нагадують старезні липи, акації та сосни, а також клуні й цвинтар, де, кажуть, поховані пани. У Полтавській православній єпархії чомусь вважали, що цього Свято-Духівського храму немає, що він згорів ще на початку Великої Вітчизняної війни. Мабуть, через це храм стояв пусткою до початку 2000-х років.
Сюрприз під підлогою
— У 2003 році нарешті взялися відбудовувати нашу церкву, — розповідає Чорбівський сільський голова Любов Васюта, — за громадські кошти і пожертвування. Коли почали зривати дошки з підлоги, побачили там кістки та залишки потрухлої домовини. Було зрозуміло, що особа ця знатна, адже не кожну людину ховають під церквою. Одна бабуся пригадала чиюсь розповідь про княгиню Гагаріну, яка колись тут жила. Кинути світло на цю загадкову історію допоміг відомий краєзнавець, фотомитець і письменник Костянтин Бобрищев, якому пощастило зустріти нині вже покійну, а тоді 102-річну Олену Іванівну Гонтар, батько-священик якої сповідував перед смертю княжну Гагаріну. У неї залишилася світлина, на якій невідомий фотограф увіковічив княгиню з дочкою Ольгою, в якої вона доживала віку тут, у Чорбівці.
Дослідник після ретельного вивчення архівних та інших документів дійшов висновку, що це саме та Олена Гагаріна, яка була дружиною останнього коменданта Форт-Росу — російського помешкання у Північній Америці першої половини XIX століття.
Під цими дошками — прах княгині. Фото автора
Комендантша Форт-Росу
Відомо, що вона народилася в сім’ї московського князя Павла Гагаріна. Отримала блискучу освіту, володіла кількома іноземними мовами, зналася на поезії, в юності брала участь у театральних постановках. Однак саме в цей час Олена закохалася в молодого поета й перекладача Олександра Ротчева. Батьки не схвалили вибору доньки, але вона все-таки обвінчалася з Ротчевим таємно. Аби забезпечити своїй молодій сім’ї достойне життя, Олександр Ротчев у квітні 1835 року вступив на службу в Головне управління російсько-американської компанії, а через три роки родина Ротчевих, здолавши 9-місячний шлях, опинилася в «Російській Америці» — фортеці Форт-Рос, де Олександр Гаврилович став комендантом на три найближчі роки до того часу, коли Російська імперія продала ці землі.
Період комендантства Ротчева став найяскравішою сторінкою в історії Форт-Росу. Майже через століття, у 1925 році, в будинку, де жила сім’я останнього коменданта, відкрили музей його імені. А іменем Олени ще за життя Ротчевих у Форт-Росі нарекли гору в Каліфорнії. Вона й донині зветься горою Святої Олени.
За переказами, Олена була такою вродливою, що її навіть викрав вождь індіанського племені. Повернув красуню лише після того, як росіяни пригрозили знищити його плем’я вщент…
У Форт-Росі Олена Павлівна в усьому допомагала чоловікові: розвивати тваринництво, розширювати поля, налагоджувати дипломатичні відносини спочатку з Іспанією, а потім із Мексикою. А ще влаштовувала в їхньому домі мистецькі вечори, тож про російського коменданта говорила вся округа. У домі Ротчевих була розкішна бібліотека, зібрання творів мистецтва.
У 1841 році після продажу Форт-Росу Ротчеви повернулися до Росії, і там їхня пара розпалася. Олександр Гаврилович став відомим мандрівником і написав про свої подорожі чимало книжок. Олена Павлівна впродовж восьми років керувала Іркутським притулком для дівчат. Орієнтовно в 1860-х роках вона приїхала з Іркутська до Полтавської губернії, де жила її донька Ольга з чоловіком, і залишилася тут до смерті.
З того часу у Ворсклі багато води спливло, поступово про княжну стали забувати. Пам’ятали й розшукували її могилу тільки нащадки, яких доля розкидала по всьому світу. Деякі з них проживають в Аргентині та Америці. Вони чули від старших, що княжна була похована під церквою в Полтавській губернії, але де саме? І раптом ця знахідка…
