Полотна молодих і перспективних вітчизняних художників «мовчать голосно»
Дарина ФІАЛКО для «Урядового кур’єра»
Арт-центр Якова Гретера вирішив заплутати своїх відвідувачів, поставивши їм запитання «Реальність … ілюзія?». Саме таку назву має нова експозиція галереї, де представлено живописні твори пензля Петри Рубар, Уляни Нешевої, а також інсталяція мисткині Лілії Ісик. Як бачимо, галерея не зраджує своєму постулату — підтримці молодих і перспективних вітчизняних художників.
Творчість сучасних митців можна сприймати або ні, розуміти або не розуміти. Натомість автор цих рядків кладе на шальки терезів «вражає — не вражає», а вже потім аналізує те, що переважило. Здебільшого приємно вражають цікаві ідеї молодих художників. На щастя, значна частка творів виставки «Реальність … ілюзія?» містить цікаві задуми.
Молоді художниці промовляють своїми картинами: життя має дві сторони — реальну й ілюзорну. Фото з архiву редакцiї
Серед експонованих полотен Уляни Нешевої особливо виділяються чорно-білі, що, як зазначено в прес-релізі, «мовчать голосно». Так справді можна сказати про більшість із них. Причому полотна промовляють до глядача по-різному: голосно й пошепки, суворо й чуттєво. Гадаю, до характеристики картин Нешевої можна додати, що вони «кольорово-монохромні». Кольоровість їм забезпечує барвистість смислів, а також технік, поєднаних в одному полотні. До того ж, глядач може чітко простежити «серійність» картин.
Натомість представлені твори Петри Рубар різноманітніші сюжетно, хоч і переплітаються тематично. Художниця то заглядає в живу душу ляльки («Душа ляльки. Диптих»), то спостерігає, як усе непросто в людській душі — чорне й біле перемішано й постійно перебуває «В боротьбі та єдності». До слова, частину картин для цієї виставки Петра Рубар запропонувала на умовах спеціальної програми «Арт-резиденція», коли галерея надає художнику все потрібне, а завдання митця — створити роботи для арт-центру.
Інколи полотна обох авторок перегукуються тематично. До прикладу, помітно, що художницям цікаво розгадувати тишу: «Аромат тиші» Уляни Нешевої, «Диптих. Тлінь. Лебедина тиша» Петри Рубар. Однак передусім їх об’єднує головна тема — «Реальність … ілюзія?». Їхні картини спонукають замислитися над тим, що життя має дві сторони — реальну й ілюзорну, котрі інколи становлять єдине ціле. Життя — реальність, а ми в ньому ілюзіоністи, здатні видавати бажане за дійсність.
Життя тісно переплітається з поняттям «час». Це сплетіння представляє інсталяція харків’янки Лілії Ісик «Швидкоплинність часу. Ілюзія». Життєвий цикл втілено в скульптурах із кульбаб, кожну з яких вміщено на постаменті, а разом вони утворюють кругові сходи й коло. Сходинки — життєвий шлях людини, коло — суть вічності й фінальності. П’ять скульптур кульбаб розташовано так, що можна простежити життя людини від моменту її народження (перша сходинка) до смерті (п’ята сходинка), за допомогою зміни кількості тичинок.
У контексті експозиції «УК» нагадує, що час швидкоплинний, хоч і майстерно створює ілюзію тривалості. Тож охочим відвідати виставку варто не зволікати до 25 серпня.
ДОСЬЄ «УК»
Уляна НЕШЕВА. Народилася в м. Керч, закінчила Харківську державну академію дизайну та мистецтв. Живе і працює в Києві, учасниця українських і зарубіжних виставок.
Петра РУБАР. Народилася 1992 року в м. Одеса. Самоосвіта. За її плечима кілька персональних виставок.