Справа № 435/8096/13-к
В И Р О К
Ім»ям України
15 серпня 2013 року Жовтневий районний суд м. Луганська
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Немічевій В.М.
сторони кримінального провадження:
прокурор - Кравчук К.О.
потерпілий - ОСОБА_1.
обвинувачений - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальне провадження № 120130300300005458 за обвинуваченням ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганську, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, холостого, раніше судимого:
1. 02.08.2006 р. Жовтневим районним судом м. Луганська за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;
2. 23.10.2006 р. Жовтневим районним судом м. Луганська за ст. 185 ч. 3, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
3. 12.10.2009 р. Жовтневим районним судом м. Луганська за ст.ст. 185 ч. 2, 85 ч. 3, 71, 72 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі;
4. 08.07.2013 р. Жовтневим районним судом м. Луганська за ст.ст. 309 ч. 1, 263 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до штрафу у розмірі 1700 грн. на користь держави;
не працюючого, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
18.06.2013 року приблизно о 08.00 ОСОБА_2, прибув до дачної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, де побачив, що двері до дачного будинку відкриті і у нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, скориставшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан на територію дачної ділянки ОСОБА_4 та шляхом вільного доступу проник до дачного будинку останньої. Знаходячись у вказаному дачному будинку, ОСОБА_2 побачив на столі мобільний телефон «Нокіа 1200», який він таємно викрав, а також ключі від квартири ОСОБА_4, які він викрав з метою подальшого викрадення її майна.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний намір, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_2 прибув до квартири ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 і за допомогою раніше викрадених ключів, шляхом вільного доступу проник до квартири ОСОБА_4, звідки таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_5, а саме: телевізор «Supro-21 STV 2085», вентилятор «Червона лінійка», праску «Тефаль», пилосос «Самсунг», м»ясорубку «Скарлет», електричний чайник «Маестро».
З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись їм на власний розсуд, як своїм власним, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 1019 грн.
Повторно, 03.07.2013 р. о 10.00, ОСОБА_2 прибув до дачної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 і у нього виник злочинний спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, скориставшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою цвяха відкрив хвіртку, проник на територію вказаної дачної ділянки та шляхом пошкодження вікна проник до сараю, звідки таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_1, а саме: газонокосарку «Бош», електропилку «Бош», електричний дриль «Витязь», електроводонагрівач «Термекс», фрезерний ручний електроверстат «Фіолент», електролобзик «Фіолент», електрофен «Буран», зварювальний інженерний апарат «Чемпіон», болгарку «DWT», болгарку «STERN», два подовжувачі, електрошуруповерт, шліфувальний станок «Фіолент».
З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись їм на власний розсуд, як своїм власним, чим завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 4525 грн.
Допитаний в залі суду обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю, суду пояснив, що 18.06.2013 року приблизно о 08.00 він прибув до дачної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яка належить його бабусі ОСОБА_4 Він побачив, що двері до дачного будинку відкриті і вирішив скоїти крадіжку. Він переліз через паркан, зайшов до дачного будиночку і зі столу на веранді викрав мобільний телефон «Нокіа» та ключі від квартири ОСОБА_4. Потім він пішов до квартири бабусі, за адресою: АДРЕСА_3 і за допомогою раніше вказаних ключів відкрив вхідні двері та потрапив до квартири. З квартири він викрав майно, належне ОСОБА_4 а саме: телевізор, праску, електром»ясорубку, вентилятор, пилосос. Викраденим розпорядився на власний розсуд. Далі, 03.07.2013 р. приблизно о 10.00 він пришов до дачної ділянки, розташованої за адресою: : АДРЕСА_4, яка належить його батькові ОСОБА_1 скориставшись, що батька немає, він виставив вікно в сараї, проник туди та викрав належний батькові інструмент, згідно до переліку, зазначеного в обвинувальному акті. Викрадені речі він продав до автомайстерні, гроші витратив на свої потреби. В скоєному щиро каїться.
Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що йому належить дачна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_4. 03.07.2013 р. приблизно о 17.30 він прийшов на дачну ділянку та побачив, що вікно в сараї виставлено, а з сараю зник належний йому електроінструмент. В подальшому було встановлено, що крадіжку його майна вчинив його син - обвинувачений ОСОБА_2 Викрадене майно йому повернуто.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_1 та дослідив документи, які характеризують його як особу.
Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушеня в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 185 КК України - «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до житла, вчинене повторно». Суд вважає, що така юридична оцінка дій обвинуваченого ОСОБА_2 відповідає фактичним обставинам, встановленим у кримінальному провадженні.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд приймає до уваги: особу обвичуваченого - раніше судимий, не зайнятий суспільно-корисною працею, негативно характеризується за місцем проживання; ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушення - відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення відноситься до тяжких; до обставин, що пом»якшують покарання обвинуваченого суд, відповідно до ст. 66 КК України, відносить: визнання провини, щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 суд визнає рецидив злочину; думку потерпілого ОСОБА_1 щодо не суворого покарання обвинуваченого.
На підставі викладеного, з урахуванням відношення ОСОБА_2 до вчиненого, особи обвинуваченого (раніше судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів), обставини справи (обвинуваченим вчинено два кримінальних правопорушення, кожне з яких є тяжким, нові злочини вчинені до відбуття раніше призначеного покарання), суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі та не вбачає передбачених законом підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст.ст. 69, 75 КК України.
Оскільки за вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 08.07.2013 р. ОСОБА_2 було засуджено до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. на користь держави, а за даним вироком до покарання у вигляді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, а основне покарання у вигляді штрафу складанню з іншими видами покарань не підлягає, а тому воно має виконуватися самостійно.
Суд вважає, що така міра покарання, призначена обвинуваченому ОСОБА_2 є необхідною та достатньою для його виправлення.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді утримання під вартою суд вважає за необхідне залишити без змін.
Строк відбування покарання обвинуваченому належить рахувати з моменту його затримання, тобто з 18.07.2013 р.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати - витрати у зв»язку з проведенням судово-товарознавчих експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2
Цивільний позов потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не заявлені.
Керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України, суд,-
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
В силу ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом складання покарань, до покарання, призначеного за цим вироком повністю приєднати покарання призначене вироком Жовтневого райсуду м. Луганська від 08.07.2013 р. у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. на користь держави на остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі зі штрафом у розмірі 1700 грн. на користь держави. Покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 зашити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 18.07.2013 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати - витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз в сумі 1987 (тисяча дев»ятьсот вісімдесят сім) грн.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.М. Рудська
